Кит

Марік 01193

Кита-бічнохвоста гойдатимуть хвилі, у нього альбедо і панцир на спині. У морі із солів кислот дисбалансів, без гомеостазу - плавець десонансів. ⠀ Хребетно поручний, судинно закутий : Вуглець та не кремній, це Кит-патогенний. Не мрець, наче мудрий - несильний порушник, плавун-непохитник, відмовник-глибинник. ⠀ Мете хвостоситом пустули заморські, кит-непоробець - хоробрий заморець. Несе плавцевеслом суспензії течій, гарячим підводним човнам-інтерсекцій. ⠀ Кит-сліпохода антроповоддя, транспероходу Скальд від замор'я. Коні ж на суші верхом на мулах, та ці драккари геть не плавучі. ⠀ Кит-підбережний, жолуба Конунг, глибки-безодні Ярл саможитний. Там де корали велет безбожний, кит-дестрофічний коням не гожий. ⠀ Кит-не-гібридний мулам-селекцій, кит-запорожець коням-інфекцій Царсько горілки водолій в мірі, Братсько розчинний, злато-зупинний. ⠀ Кит мов іридій, десь і ще родій, Кит соляного моря є злодій. І як тантал пишно блискучий, кит-самозванець сутньо-пекучий.

2021-08-29 21:29:55

3

0

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

6337

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1648