Кит
Кита-бічнохвоста гойдатимуть хвилі, у нього альбедо і панцир на спині. У морі із солів кислот дисбалансів, без гомеостазу - плавець десонансів. ⠀ Хребетно поручний, судинно закутий : Вуглець та не кремній, це Кит-патогенний. Не мрець, наче мудрий - несильний порушник, плавун-непохитник, відмовник-глибинник. ⠀ Мете хвостоситом пустули заморські, кит-непоробець - хоробрий заморець. Несе плавцевеслом суспензії течій, гарячим підводним човнам-інтерсекцій. ⠀ Кит-сліпохода антроповоддя, транспероходу Скальд від замор'я. Коні ж на суші верхом на мулах, та ці драккари геть не плавучі. ⠀ Кит-підбережний, жолуба Конунг, глибки-безодні Ярл саможитний. Там де корали велет безбожний, кит-дестрофічний коням не гожий. ⠀ Кит-не-гібридний мулам-селекцій, кит-запорожець коням-інфекцій Царсько горілки водолій в мірі, Братсько розчинний, злато-зупинний. ⠀ Кит мов іридій, десь і ще родій, Кит соляного моря є злодій. І як тантал пишно блискучий, кит-самозванець сутньо-пекучий.
2021-08-29 21:29:55
3
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5873
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4233