Три, нуль девʼять
Привіт, ти як? Ти ще не спиш?
Мені вже важко засинати.
Ти в мережí вже не сидиш,
А я не можу знову спати.
Привіт, і знову ти мовчиш.
Скажи хоч букву в діалозі.
О ні, ти знову міцно спиш,
А я валяюсь на підлозі.
В мені ні краплі алкоголю,
А просто важко на душі.
Я хочу сильно вже на волю
Не рахувати більше дні.
Годинник каже 3:09,
Та спати зовсім я не хочу.
Я хочу стерти собі пам’ять,
Бо я любила твої очі.
Якби ж я вміла все прощати,
Тебе ж нічого не хвилює.
Цю дівчинку ти кинув помирати,
Тепер у ній усе воює.
Вона любила тебе, дурню,
Та ти і це не цінував,
А потім повернешся знову,
Так, наче той конфлікт не існував.
Я за тобою так скучаю,
Ти певно вже забув моє ім’я.
Я сильно так тебе кохаю.
Я думала, що буде в нас сім’я.
Я мусила піти, бо знаю,
Що було б гірше потім з часом.
Тепер без тебе важко засинаю,
І уявляю знову разом.
Тебе я хочу обійняти.
А пам’ятаєш, як лежав
Ти, мов маленьке зайченятко
І майже на колінах засинав.
Ти гладив ніжно те моє волосся,
Якого більше вже немає.
Мені його підрізати прийшлося,
Бо спогад цей мене ламає.
А пам’ятаєш нас на дачі,
Як ми ховались від дощу?
Переживали всі невдачі,
Та не прожили ми грозу.
2023-11-25 13:30:55
2
0