Не лялька
Ніч, в повітрі запах табака.
Її вже доля нелегка.
Вона обдурена і п'яна,
На серці біль, глибока рана.
Вона вже плаче, але тихо,
Бо тихо вже підкралось лихо
І їсть її, всередині і зовні
Вбиваючи всі почуття в безодні.
Вона не лялька, всі це знають,
Але із почуттями грають.
Колись вона все зробить так,
Що гратись буде з усіма,
Відчувши цей азарту смак,
Вдаватиме, що його нема.
І ніч спокійна, і життя
Навчить її усе любити,
І не ховати почуття,
А душу кожному відкрити
Хоч як там було, грай, не грай,
Вона ж не лялька, а людина,
Такі і потрапляють в рай,
Вона така не є єдина.
02.05.2018
8
0