Правда
Ференіка Грушецька
Ми всі боялися образи, Боялися сказати правду, Не говорили все одразу, Щоб не втрачати нашу славу. Плакали тоді, коли стемніло, В інший день раділи вже, Вночі ламало і крутило тіло, Від болю нас не вбереже. Душа ревіла і кричала І серце колить від жалю, Правда нас усіх лякала, Її і я вже не люблю.
2018-09-20 09:33:42
6
0
Інші вірші поета
Яма Слово ранить Пробачаю Не люби
Інші поети
Hell_ga
@Hell_ga
Sikl
@Sikl
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3601
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
110
16
9049