2017
Ференіка Грушецька
Була колись історія кохання, Яку вона у серці берегла. А потім, виникло питання: "Чого ти в цьому досягла?". Він так любив її, аж плакав, Коли та мовчки вже пішла, Бо він дурниці лиш балакав, Від того і ставала зла. І ось, коли так важко стало, Він їй сказав: "Ти не потрібна вже мені", Йому всього було замало, А в неї був ніж у спині.
2019-06-14 12:32:08
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Yulia
Яка краса🌺💕
Відповісти
2019-06-14 17:16:09
1
Ференіка Грушецька
@Yulia дякую☺️
Відповісти
2019-06-14 17:17:24
1
Інші вірші поета
Минуле Літаю Сон Туман і мрії
Інші поети
Akira Yamanoka
@sasha_karabash
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2686
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2021