صِرَاع
العقل مشوشٌ كأن جميع العالم أصبح بين قوسين أو أدنى مُسَمَّاهُما العقلُ، يحمل هم الدُّنْيَا كأمٍّ تحمل وليدها وتسير به في الصحراءِ مُمْسِكَةً العصا لِتَكُن يد العون في سَيْرِهَا، أصبحَ العقلُ كبيتٍ يَمْلِكُ غُرَفًا شتى، وشتان ما بين كل غرفة وغرفة، فيحمل مشاكل عِدة كأنما يحملُ العالم، قد يكون صاحب هذا العقل ما هو إلا شابُّ لم يتعدَّى العشرين من عمره، يحمل همَّ ذا السبعين والثمانين. يُبايعُ العقلُ القلبَ في أوقات، وصراعٌ يدور بين مَن الأقوى ليملِكَ زمامَ القرارات، وغالبًا ما يكون العقل وصوت الضمير الهامسِ في أذنيك هو القرار الصحيح، ولكن نحنُ نسير كقطيعٍ يرْؤسه القلبُ مُدَّعِين الأمان، وأنَّ هذا هو أصوب القرارات، لا أكثر نفاقًا من البشر إلا أنفسهم، ولا أكثر مِمَّن يقعُ ضحية المنافقين إلا ذواتهم، أتضحكون على أنفُسِكُم، أم تستمتعون وأنتم تُحَمِّلون أرواحكم ما لا تطيق، من قراراتٍ خاطئة، ومن ترجيحِ العواطفِ قائلين أن العطف هو الجاني وأنتم الضحايا!، اِجعل العطف يقتصر على حروفه، وعند الحاجة. لا تَكُن أنت الجاني والضحية، أنت أنت لا أنتم، أنت مُفردٌ لا جمع، تحكَّم ووازن القرار بين عقلٍ وقلبٍ أنت ترؤسه لا إحدى الكِفَّتين. - مش قصيدة ولا حاجة أكيد، هي خاطرة بس اعملوا نفسكم شايفنها قصيدة😂، قلت استفتح بخاطرة من خواطري كده، يا رب تعجبكم🤸🏻‍♀️💙.
2020-07-23 21:42:59
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
هِبَـة
@KIM YONA الله يسعدك يا رب يا قمر😭💙💙💙فرحتينيي أوي💙
Відповісти
2020-07-24 01:49:41
Подобається
Athena lee
تحفة طبعاا
Відповісти
2020-07-24 01:54:53
Подобається
RORITA_
عجبتني❤
Відповісти
2020-07-24 20:28:47
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3574
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3666