ВІДНЕСИ МЕНЕ ВІТРУ

Ilya Zelov

Віднеси мене вітру! Віднеси в далекі краї. В мою мрію завітну В мої роки молоді Віднеси мене вітру! Туди, де панує зима, Де в мирі відпочине душа моя, Там, де чекає кохана Віднеси мене вітру! Самим не лиши. Я маю мету гідну. Зачекай! зажди! Віднеси мене вітру! Коли палко любила душа. Віднеси мене вітру, Коли обіймала лише вона. Віднеси мене вітру! В батьківський дім. Там скажуть пораду привітну. Малий "я" лишився в нім. Ой, віднеси мене вітру! Від цих лихих думок. Віднеси мене за парту, За мій перший урок. Віднеси мене вітру! Коли босоногі бігали ми, В ту дійсність дитячу, Де малими були дітьми. Віднеси мене вітру! На ті високі кручі, Де ходив в пору вечірню, І наспівував пісні. Віднеси мене вітру! Звідси тепер віднеси. В мою мрію завітну Геть мене забери.

2025-04-10 15:46:35

Інші вірші поета

ВІЧНА ЛЮБОВ Чорна гроза Слова на білому папері Антракт кохання

Інші поети

Masha

@_Mafo4ka_

Володимир Мельник

@MelnykW

Marina Parthenovith

@MarinaParthenovith

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

5287

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2712