ВІДНЕСИ МЕНЕ ВІТРУ
Віднеси мене вітру! Віднеси в далекі краї. В мою мрію завітну В мої роки молоді Віднеси мене вітру! Туди, де панує зима, Де в мирі відпочине душа моя, Там, де чекає кохана Віднеси мене вітру! Самим не лиши. Я маю мету гідну. Зачекай! зажди! Віднеси мене вітру! Коли палко любила душа. Віднеси мене вітру, Коли обіймала лише вона. Віднеси мене вітру! В батьківський дім. Там скажуть пораду привітну. Малий "я" лишився в нім. Ой, віднеси мене вітру! Від цих лихих думок. Віднеси мене за парту, За мій перший урок. Віднеси мене вітру! Коли босоногі бігали ми, В ту дійсність дитячу, Де малими були дітьми. Віднеси мене вітру! На ті високі кручі, Де ходив в пору вечірню, І наспівував пісні. Віднеси мене вітру! Звідси тепер віднеси. В мою мрію завітну Геть мене забери.
2025-04-10 15:46:35
0
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2301
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2984