Минає осінь
Iryna Markova
Минає осінь... все в житті минає, Дерева скинули вже шати золоті, Тумани сірі місто сонне огортають, Шепоче тихо дощ про сни й мені. В чарівних мріях я побачу сонце, Що зазирає вранці крізь шибки, Розплющу очі - мряка за віконцем, І знов порину в ті солодкі сни. У сизих мареннях не має безнадії, Там все і всі наповненні життям, А плинний час, поволі, всі ці мрії Розмиє в своїх водах небуття. Обличчя й рухи також потьмяніють, Залишуть образи лише у голові, За них триматимусь, поки зітліють, Перетворившись на золи шматки. Тут плач, не плач - життя наше минає, Втрачаємо ми золота свої листки, Живемо в мареннях, що душу огортають, І в забуття ведуть нас всіх роки. Iryna Markova🍂
2020-11-15 10:25:07
6
0
Інші вірші поета
Кров калини Магія слова Мить-життя Весняно-зимовий танок
Інші поети
Ruslan
@unhappy_anonym
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15771
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12329