Бо це любов, а ми далеко не безстрашні
Коли живеш, не знаючи кохання, Але так хочеться комусь "люблю" сказати. Здається, що даремне вже чекання, Тобі в житті не суджено кохати. Ти засинаєш, а в думках щаслива, Відкривши очі, згадуєш буденне. Кохання в кого тільки не молила, Але воно не згадує про тебе. Ти задаєш собі питання в котрий раз, Немов, невже не знати тобі щастя. У серці безліч планів, мрій, образ, Здається, покохати вже не вдасться. Якби кохання поруч десь було, Якби коханий поруч із тобою. Тебе накрило б почуттям воно, Тим почуттям, що гріло б і зимою. Отак живеш, неначе доживаєш, І мрієш, хоча марно все одно. За свої 20 досі не кохаєш, Але без слів, що непотрібне вже воно. Приємно прокидатися коханою, Приємно говорити, як люблю. У відповідь почути: "Тебе згадую, Як їм, працюю, навіть, коли сплю. " Чи можна так в житті прожити, Коли не відчуваєш, що живеш? Чи можна ж так ні разу не любити, Або любити, а мовчати? Ну, авжеж. Якщо кохаєш, то скажи у вічі, І навзаєм почуєш: "Я сильніше" Ти станеш щасливішою удвічі, І стане вже тебе на половину більше.
2021-01-11 15:29:50
5
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5285
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1718