Ми завжди всі кудись спішимо
Іванка Філюк
Ми завжди всі кудись спішимо, А, власне, куди і чому? Не озираючись назад, ми біжимо, Не знаючи куди, кого спіткаємо і з ким заживемО. Бо добре там, де нас немає. А там де ми, завжди усе не те, та все не так. Ти думаєш, що добре там, де нас ніхто не знає? Насправді, добре там де мама, тато, рідна хата, хліба рідний смак. Не варто все життя спішити жити, Шукати щастя, де його немає. Бо так, як рідні, вже тебе ніхто не зможе полюбити, Ніхто не зможе обійняти так, як мама обіймає. Ніхто, крім мами, так не обійме, Ніхто, як тато, так не дасть пораду. Коли ти день не дзвониш, у них серце рве. В житті зустрінеш ти не тільки зраду. Куди б життя тебе не занесло, Куди б не затягнула тебе доля, Завжди вертай до рідних у село, І неважливо що там: сонце, дощ, а хоч неволя. Вони дали тобі можливість жити, Усе життя оберігали від біди. А хто ж, якщо не ти, їх буде так любити? Дивись, щоб в старості було кому подати їм стакан води. Цінуєш лиш тоді, коли втрачаєш, І згадуєш хвилини, які разом провели. Отож, цінуй, цінуй допоки маєш, Бери за руку і веди їх, як тебе вони в житті вели.
2021-01-11 15:35:23
6
0
Інші вірші поета
І вихователь - це покликання, і аж ніяк не карма Кому що? Я вірю, що твоє від тебе не піде! Бережи в собі людину
Інші поети
Diamond Darkwood
@RandxmHuman
Tasnime Bouchareb
@tasnime_bouchareb
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
34
8016
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
963