І вихователь - це покликання, і аж ніяк не карма
Як хочеться вернутися на мить, В той час, як зовсім ще була малою. Там річка, ніби дзеркало блищить, Куди ступала босою ногою. Там не було обману і тривог, Я сни казкові бачила ночами. Буває страшно, миттю біжимо, І засинаєм на плечі у мами. Моє дитинство - радісна пора, Спасибі за прекрасні твої миті. Я прошу Бога, аби завжди дітвора Була здорова і був мир у всьому світі. З дитини починається країна, Із неї починається життя. Дошкільницитво - майбутнє України, З яким ступаєм твердо в майбуття. А вихователь - із професій непроста Бо вихователь, наче друга мама. Ну і нехай їх зарплатня рівняється до ста, Про вибір цей ми не жаліємо ні грама. Дошкільники - життєва наша сутність, Професію обрали цю не дАрма. В своїх руках тримаємо майбутність, І вихователь - це покликання, і аж ніяк не карма....
2021-01-10 13:21:34
6
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Nadine Tikhonovitch
@Іванка Філюк Згодна на всі сто! Гроші - це, звичайно, важливо... Але покликання, як на мене, важливіше!
Відповісти
2021-01-10 19:25:01
1
Іванка Філюк
@Nadine Tikhonovitch краще працювати на роботі, яка приносить менше грошей, проте, багато задоволення, натхнення, радості, аніж на роботі, на яку "впихнули" тебе батьки ,по так званому "блату", заробляючи мільйони. А гроші....ну що ж я Вам скажу? Всіх грошей не заробиш, а для цього потрібно мати і чоловіка 😁
Відповісти
2021-01-10 19:32:47
1
Nadine Tikhonovitch
Відповісти
2021-01-10 19:34:38
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4793
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3839