Бережи в собі людину
І до кінця ти бережи в собі людину, Сьогодні, завтра, через тиждень, місяць, рік. І бережи її в собі, коли плюють у спину, І бережи її в хвилини "пік". Я знаю, важко. Так, я знаю по собі. Це дуже важко не зважати на слова і вчинки, і образи. І знаю, боляче від цього так тобі, Що вже не стерпиш до людини цю відразу. Тобі плюють у спину, а ти гордо йди, Тобі ножем у спину, ти - "спасибі" через зуби. Проте, завжди в собі людину бережи, Терпи, мовчи, засмійся, напруж губи. І ти спитаєш: " Ну а як же гордість, А як же его , впертість, почуття віддачі, власне "я"? " Я тобі скажу, у тренді нині скромність, І вдома тебе, точно жде сім'я. Ти будь людиною всередині, в душі, Носи звання "Людина" гордо й вперто. До того ж, Бог все бачить, не гріши, Життя не вічне,а існує не даремно рай та пекло.
2021-03-05 23:34:36
3
0
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2203
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1675