Бережи в собі людину
І до кінця ти бережи в собі людину, Сьогодні, завтра, через тиждень, місяць, рік. І бережи її в собі, коли плюють у спину, І бережи її в хвилини "пік". Я знаю, важко. Так, я знаю по собі. Це дуже важко не зважати на слова і вчинки, і образи. І знаю, боляче від цього так тобі, Що вже не стерпиш до людини цю відразу. Тобі плюють у спину, а ти гордо йди, Тобі ножем у спину, ти - "спасибі" через зуби. Проте, завжди в собі людину бережи, Терпи, мовчи, засмійся, напруж губи. І ти спитаєш: " Ну а як же гордість, А як же его , впертість, почуття віддачі, власне "я"? " Я тобі скажу, у тренді нині скромність, І вдома тебе, точно жде сім'я. Ти будь людиною всередині, в душі, Носи звання "Людина" гордо й вперто. До того ж, Бог все бачить, не гріши, Життя не вічне,а існує не даремно рай та пекло.
2021-03-05 23:34:36
3
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4782
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1844