Бережи в собі людину
І до кінця ти бережи в собі людину, Сьогодні, завтра, через тиждень, місяць, рік. І бережи її в собі, коли плюють у спину, І бережи її в хвилини "пік". Я знаю, важко. Так, я знаю по собі. Це дуже важко не зважати на слова і вчинки, і образи. І знаю, боляче від цього так тобі, Що вже не стерпиш до людини цю відразу. Тобі плюють у спину, а ти гордо йди, Тобі ножем у спину, ти - "спасибі" через зуби. Проте, завжди в собі людину бережи, Терпи, мовчи, засмійся, напруж губи. І ти спитаєш: " Ну а як же гордість, А як же его , впертість, почуття віддачі, власне "я"? " Я тобі скажу, у тренді нині скромність, І вдома тебе, точно жде сім'я. Ти будь людиною всередині, в душі, Носи звання "Людина" гордо й вперто. До того ж, Бог все бачить, не гріши, Життя не вічне,а існує не даремно рай та пекло.
2021-03-05 23:34:36
3
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2524
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3102