Миттєвість
маленький демон
Твоє кохання як свіжий бутон троянди Який подарував без усілякого приводу Не в змозі виразити прив'язаність словами Заманив в лабіринт цілунків без виходу. Все мало б статись миттєво і ніжно, Бутон би опав, лиш шипи кололи б спогадами серце. Наші доріжки б розійшлись порізно, Без надії, що кохання колись воскресне. Однак засушив ти її ще коли горіло в ній життя Прирікши пилитись у вазі до скінчення віків. Розсиплеться, лиш доторкнися раз чи два, Ще іскра і згорить, спробуєш врятувати - заробиш опіків. Не тече сік життя від коренів до бутона, Як в мені не бушує метеликів рій. П'янка ріка з дурманного алкоголю Стала шляхом туманним у тихий рай. Відпусти, викинь врешті кохання померле, Не мори ні себе, ні мене, ні любов. Забрав тоді моє востаннє і вперше Вкрав у квітки миттєвість, в мене сили й кров.
2023-09-11 09:46:47
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Вав 😍👏 Я немов відчула це все. Всі ці емоції це просто чудова робота.
Відповісти
2023-09-11 09:48:50
1
маленький демон
@Сандра Мей дякую ❣️
Відповісти
2023-09-11 09:49:46
1
Інші вірші поета
Німий привид Подоба безтілесна Плотолюбний світ Спокута
Інші поети
anna_vi
@anna_vi
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16510
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12133