В її обіймах
Коли ти відчуєш, що смерть коло тебе, Вона дишить тобі в лице Вже нікуди бігти, щось заболить поміж ребер, Не зможеш сказати "люблю" за потреби. Німий страх і малюнки перед очами, "Не виживеш" - чуєш ехо відвертих слів. Немає часу керувати думками, Часу нема виправити те, що міг. Усвідомити все в останню секунду - Мабуть жалюгідна сутність людини. Ми все не знаходимо приводу, Щоб позбутися життєвої плутанини. Поки ти ще можеш жити, Роби все, що є в твоїх силах. Поки не застряг у могильних брилах, Не сподівайся, що час не пливе. Зустрівшись очами зі смертю, Ти відчуєш її присутність. Ти впізнаєш її за безмовністю, Це дійсно страшна могутність.
2022-11-06 20:58:49
18
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
"Поэтическая эльфийка" - WtS
@Микола Мотрюк Це все правда, погоджуюсь з Вами! Дякую за коментар)
Відповісти
2023-01-01 08:33:34
1
"Поэтическая эльфийка" - WtS
@Микола Мотрюк З Новим Роком Вас! 🎄🥂⛄
Відповісти
2023-01-01 08:34:12
1
Микола Мотрюк
@"Поэтическая эльфийка" - WtS Дякую...) І Вас зі святом...)
Відповісти
2023-01-01 09:57:09
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4993
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2145