В її обіймах

Коли ти відчуєш, що смерть коло тебе, Вона дишить тобі в лице Вже нікуди бігти, щось заболить поміж ребер, Не зможеш сказати "люблю" за потреби. Німий страх і малюнки перед очами, "Не виживеш" - чуєш ехо відвертих слів. Немає часу керувати думками, Часу нема виправити те, що міг. Усвідомити все в останню секунду - Мабуть жалюгідна сутність людини. Ми все не знаходимо приводу, Щоб позбутися життєвої плутанини. Поки ти ще можеш жити, Роби все, що є в твоїх силах. Поки не застряг у могильних брилах, Не сподівайся, що час не пливе. Зустрівшись очами зі смертю, Ти відчуєш її присутність. Ти впізнаєш її за безмовністю, Це дійсно страшна могутність.

2022-11-06 20:58:49

18

10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (10)

"Поэтическая эльфийка" - WtS

@Микола Мотрюк Це все правда, погоджуюсь з Вами! Дякую за коментар)

Відповісти

2023-01-01 08:33:34

1

"Поэтическая эльфийка" - WtS

@Микола Мотрюк З Новим Роком Вас! 🎄🥂⛄

Відповісти

2023-01-01 08:34:12

1

Микола Мотрюк

@"Поэтическая эльфийка" - WtS Дякую...) І Вас зі святом...)

Відповісти

2023-01-01 09:57:09

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11484

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2605