В її обіймах

Коли ти відчуєш, що смерть коло тебе, Вона дишить тобі в лице Вже нікуди бігти, щось заболить поміж ребер, Не зможеш сказати "люблю" за потреби. Німий страх і малюнки перед очами, "Не виживеш" - чуєш ехо відвертих слів. Немає часу керувати думками, Часу нема виправити те, що міг. Усвідомити все в останню секунду - Мабуть жалюгідна сутність людини. Ми все не знаходимо приводу, Щоб позбутися життєвої плутанини. Поки ти ще можеш жити, Роби все, що є в твоїх силах. Поки не застряг у могильних брилах, Не сподівайся, що час не пливе. Зустрівшись очами зі смертю, Ти відчуєш її присутність. Ти впізнаєш її за безмовністю, Це дійсно страшна могутність.

2022-11-06 20:58:49

18

10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (10)

"Поэтическая эльфийка" - WtS

@Микола Мотрюк Це все правда, погоджуюсь з Вами! Дякую за коментар)

Відповісти

2023-01-01 08:33:34

1

"Поэтическая эльфийка" - WtS

@Микола Мотрюк З Новим Роком Вас! 🎄🥂⛄

Відповісти

2023-01-01 08:34:12

1

Микола Мотрюк

@"Поэтическая эльфийка" - WtS Дякую...) І Вас зі святом...)

Відповісти

2023-01-01 09:57:09

1

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

9113

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1467