Вона

Katharina Sydoruk

Вона могла б сказати все, Що хотілось вам почути, Але її вже всю трясе, Через себе не перестрибнути. Усі ті мрії білі та пухнасті, Було зруйновано ущент. Все, що збудовано у щасті, Зруйнував ваш аргумент... Терпіння більш нема, Вже підійшла йому межа, Більше бачити не може, Як зло у світі переможе. Але без бою не здасться вона, Вже дізналась у світу сповна... Боротиметься до кінця, Поки не згасне надії свіча.

2022-02-05 12:54:05

Інші вірші поета

Мрії/Dreams Віра в людей Вірь Люди

Інші поети

Keiana Smith

@crazyreader99

Akira Yamanoka

@sasha_karabash

Mariah Lovench

@Mariah_

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5575

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11413