конвалії

Меліса

на граніті посіялись білі квіти, стали зламаним (приреченим) склом. доки примари будуть гризти — доки й залишиться білим полотно. доки акація цвіте на тій вулиці — доки й дряпатиме мене гілками, а я падатиму в пилюку без тями. в обличчя впилось різке каміння, я залишилась зовні без поранень. така тямуща-спритна, ото вміння — сміятись, коли в душі виривають останнє. наклепи роздають як безкоштовне причастя, знають нелюди як не втриматися й пропасти. мені потрібно багато, ні, насправді мало. це і сотні кроків, і десять прірв до мами. p. s. ти надто любила конвалії, я надто любила-люблю тебе.

2021-05-15 18:44:21

Інші вірші поета

гори навіщо фотоапарат він відповідає мені

Інші поети

Anna Shevchenko

@iamshevchenko

Inked Disaster

@inkeddisaster

Владислав Анубисов

@artem_tyurin

Схожі вірші

Всі

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

8169

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12351