скалічені за ідею/искалеченные за идею
ці потріскані порцелянові обличчя страждали, колись героями прагнули бути, стояли за право. їх різали за кутком вдень, по-тихому прибирали ті, хто народний оплот, кого колись прозвали «лягаві». наївні дітки несли у народ нову догму¹ про мир, зробити тихим це місце понад усе тільки й бажали, але той, хто найближче — найнебезпечніший звір; він вдарить у спину несподівано своїм жалом, зрадить усіх, причини вже не так зараз важливі. ви плели свої чисті сіті дисиденти² за правилами, ви носили в кишенях обережно кольорові мрії, ви хотіли стати новим судом, небесною карою. хтось в бігах, а хтось за решіткою конає свої будні, на дефолт³ для вбивць закону не чекав ніхто: залишаються білі риски і надія на день судний, що хтось по-новому розіграє зі стерв'ятниками лото... ваші ж рани, любі, загояться під сирою землицею, вступлять більш наполегливіші у цю колотнечу, повтсануть проти покидьків гордою левицею і засвоюють цей сірий з зіркою прапір під вечір. догма¹ — основне положення будь-якого вчення, яке без додаткових доказів вважається абсолютно правильним. дисидент² — людина, політичні погляди якої істотно розходяться з офіційно встановленими в країні, де вона живе; політичний інакодумець. дефолт³ — несплата відсотків чи основного боргу в домовлений термін, або невиконання інших умов договору. ПЕРЕВОД эти потрескавшиеся фарфоровые лица страдали, когда героями стремились быть, стояли за право. их резали по уголком днем, по-тихому убирали те, кто народный оплот, кого когда-то прозвали «легавые». наивные дети несли в народ новую догму¹ о мире, сделать тихим это место больше всего только и желали, но тот, кто ближе - самый опасный зверь; он ударит в спину неожиданно своим жалом, предаст всех, причины уже не так сейчас важны. вы плели свои чистые сети диссиденты² по правилам, вы носили в карманах осторожно цветные мечты, вы хотели стать новым судом, небесной карой. кто в бегах, а кто-то за решеткой убивает свои будни, на дефолт³ для убийц закона не ожидал никто: остаются белые риски и надежда в день суда, что кто-то по-новому разыграет с стервятниками лото ... ваши же раны, дорогие, заживут под сырой землицей, вступят более настойчивые в эту потасовку, восстанут против подонков гордой львицей и отвоюют этот серый со звездой флаг под вечер. догма¹ - основное положение любого учения, которое без дополнительных доказательств считается абсолютно правильным. диссидент² - человек, политические взгляды которого существенно расходятся с официально установленными в стране, где он живет; политический инакомыслящий. дефолт³ - неуплата процентов или основного долга в условленный срок, или невыполнение других условий договора.
2021-01-27 10:38:18
15
33
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (33)
Меліса
@Esther Rosenberg ты меня ни в коем случае не задела Успокойся, солнышко.
Відповісти
2021-01-30 19:56:15
1
Максим Чуковский
Сильное стихотворение, мне очень понравилось. Рифма и ритм, как ни странно, не потерялись с переводом. Приятно читалось, на одном дыхании. #читаем_стихи
Відповісти
2021-01-31 09:14:37
1
Меліса
@Максим Чуковский спасибо за отзыв.
Відповісти
2021-01-31 09:19:39
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4877
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11445