скалічені за ідею/искалеченные за идею
ці потріскані порцелянові обличчя страждали, колись героями прагнули бути, стояли за право. їх різали за кутком вдень, по-тихому прибирали ті, хто народний оплот, кого колись прозвали «лягаві». наївні дітки несли у народ нову догму¹ про мир, зробити тихим це місце понад усе тільки й бажали, але той, хто найближче — найнебезпечніший звір; він вдарить у спину несподівано своїм жалом, зрадить усіх, причини вже не так зараз важливі. ви плели свої чисті сіті дисиденти² за правилами, ви носили в кишенях обережно кольорові мрії, ви хотіли стати новим судом, небесною карою. хтось в бігах, а хтось за решіткою конає свої будні, на дефолт³ для вбивць закону не чекав ніхто: залишаються білі риски і надія на день судний, що хтось по-новому розіграє зі стерв'ятниками лото... ваші ж рани, любі, загояться під сирою землицею, вступлять більш наполегливіші у цю колотнечу, повтсануть проти покидьків гордою левицею і засвоюють цей сірий з зіркою прапір під вечір. догма¹ — основне положення будь-якого вчення, яке без додаткових доказів вважається абсолютно правильним. дисидент² — людина, політичні погляди якої істотно розходяться з офіційно встановленими в країні, де вона живе; політичний інакодумець. дефолт³ — несплата відсотків чи основного боргу в домовлений термін, або невиконання інших умов договору. ПЕРЕВОД эти потрескавшиеся фарфоровые лица страдали, когда героями стремились быть, стояли за право. их резали по уголком днем, по-тихому убирали те, кто народный оплот, кого когда-то прозвали «легавые». наивные дети несли в народ новую догму¹ о мире, сделать тихим это место больше всего только и желали, но тот, кто ближе - самый опасный зверь; он ударит в спину неожиданно своим жалом, предаст всех, причины уже не так сейчас важны. вы плели свои чистые сети диссиденты² по правилам, вы носили в карманах осторожно цветные мечты, вы хотели стать новым судом, небесной карой. кто в бегах, а кто-то за решеткой убивает свои будни, на дефолт³ для убийц закона не ожидал никто: остаются белые риски и надежда в день суда, что кто-то по-новому разыграет с стервятниками лото ... ваши же раны, дорогие, заживут под сырой землицей, вступят более настойчивые в эту потасовку, восстанут против подонков гордой львицей и отвоюют этот серый со звездой флаг под вечер. догма¹ - основное положение любого учения, которое без дополнительных доказательств считается абсолютно правильным. диссидент² - человек, политические взгляды которого существенно расходятся с официально установленными в стране, где он живет; политический инакомыслящий. дефолт³ - неуплата процентов или основного долга в условленный срок, или невыполнение других условий договора.
2021-01-27 10:38:18
15
33
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (33)
Меліса
@Esther Rosenberg ты меня ни в коем случае не задела Успокойся, солнышко.
Відповісти
2021-01-30 19:56:15
1
Максим Чуковский
Сильное стихотворение, мне очень понравилось. Рифма и ритм, как ни странно, не потерялись с переводом. Приятно читалось, на одном дыхании. #читаем_стихи
Відповісти
2021-01-31 09:14:37
1
Меліса
@Максим Чуковский спасибо за отзыв.
Відповісти
2021-01-31 09:19:39
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2370
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1539