скалічені за ідею/искалеченные за идею
ці потріскані порцелянові обличчя страждали, колись героями прагнули бути, стояли за право. їх різали за кутком вдень, по-тихому прибирали ті, хто народний оплот, кого колись прозвали «лягаві». наївні дітки несли у народ нову догму¹ про мир, зробити тихим це місце понад усе тільки й бажали, але той, хто найближче — найнебезпечніший звір; він вдарить у спину несподівано своїм жалом, зрадить усіх, причини вже не так зараз важливі. ви плели свої чисті сіті дисиденти² за правилами, ви носили в кишенях обережно кольорові мрії, ви хотіли стати новим судом, небесною карою. хтось в бігах, а хтось за решіткою конає свої будні, на дефолт³ для вбивць закону не чекав ніхто: залишаються білі риски і надія на день судний, що хтось по-новому розіграє зі стерв'ятниками лото... ваші ж рани, любі, загояться під сирою землицею, вступлять більш наполегливіші у цю колотнечу, повтсануть проти покидьків гордою левицею і засвоюють цей сірий з зіркою прапір під вечір. догма¹ — основне положення будь-якого вчення, яке без додаткових доказів вважається абсолютно правильним. дисидент² — людина, політичні погляди якої істотно розходяться з офіційно встановленими в країні, де вона живе; політичний інакодумець. дефолт³ — несплата відсотків чи основного боргу в домовлений термін, або невиконання інших умов договору. ПЕРЕВОД эти потрескавшиеся фарфоровые лица страдали, когда героями стремились быть, стояли за право. их резали по уголком днем, по-тихому убирали те, кто народный оплот, кого когда-то прозвали «легавые». наивные дети несли в народ новую догму¹ о мире, сделать тихим это место больше всего только и желали, но тот, кто ближе - самый опасный зверь; он ударит в спину неожиданно своим жалом, предаст всех, причины уже не так сейчас важны. вы плели свои чистые сети диссиденты² по правилам, вы носили в карманах осторожно цветные мечты, вы хотели стать новым судом, небесной карой. кто в бегах, а кто-то за решеткой убивает свои будни, на дефолт³ для убийц закона не ожидал никто: остаются белые риски и надежда в день суда, что кто-то по-новому разыграет с стервятниками лото ... ваши же раны, дорогие, заживут под сырой землицей, вступят более настойчивые в эту потасовку, восстанут против подонков гордой львицей и отвоюют этот серый со звездой флаг под вечер. догма¹ - основное положение любого учения, которое без дополнительных доказательств считается абсолютно правильным. диссидент² - человек, политические взгляды которого существенно расходятся с официально установленными в стране, где он живет; политический инакомыслящий. дефолт³ - неуплата процентов или основного долга в условленный срок, или невыполнение других условий договора.
2021-01-27 10:38:18
15
33
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (33)
Меліса
@Esther Rosenberg ты меня ни в коем случае не задела Успокойся, солнышко.
Відповісти
2021-01-30 19:56:15
1
Максим Чуковский
Сильное стихотворение, мне очень понравилось. Рифма и ритм, как ни странно, не потерялись с переводом. Приятно читалось, на одном дыхании. #читаем_стихи
Відповісти
2021-01-31 09:14:37
1
Меліса
@Максим Чуковский спасибо за отзыв.
Відповісти
2021-01-31 09:19:39
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
15658
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
49
6
778