мла
(18+)
я не бачила світу довгих десять років — так довго, що відчуття ніби я його вигадала. мої очі залиті тихими краплями беладони¹, вони маркуються рідко яскравими крихтами зеленого кольору з різними видами. субтильне² тіло не може зносити лупцювань, воно страждає за волею, як птаха в клітці. мені не треба багато з лишайників признань, лиш треба зважитися до рубіконової³ криці⁴... потвори заповнили тепер поновлений світ, літають зі своїми психованими виродками. я налякана, тому страшно глянути на зеніт⁵. не зловлять. моє лице покрите нитками. набридло. набридло ховатися і тремтіти. вийму баньки⁶ розпеченою викруткою! краще у вічній непроглядній темряві сидіти, ніж існувати повсякчас боязгузкою гидкою, щоб повстати — новою, незламною, стійкою! на паритеті⁷ зі сліпими, на одній сходинці. це була Піррова перемога⁸... моя особиста... клякси постали червоним на тряпчаній мотанці⁹, а я сміюсь все заїдливим сміхом так чисто... p.s. вірш є втіленням всесвіту фільму «Пташиний короб». беладони¹ — трав'яниста отруйна рослина з чорними блискучими ягодами. за старих часів італійські жінки закапували отруйний сік беладони в очі, зіниці розширювалися – і в очах з'являвся особливий блиск. субтильний² — тендітної статури, ніжний, тонкий, слабкий. рубіконовий³ — від слова рубікон — те саме, що рубіж, межа. Крилатий вираз «перейти Рубікон» означає рішучий крок, прийняття остаточного рішення. криця⁴ — шматок неочищеного від різних домішок заліза пористої будови, який утворюється під час виплавляння сталі з руди або чавуну. зеніт⁵ — точка на небі, на яку ви дивитеся, якщо ваш погляд спрямовано «точно вгору» відносно поверхні. баньки⁶ — вульг., те саме, що і «очі». паритет⁷ — принцип рівності, рівноправності сторін за певними параметрами. Піррова перемога⁸ — метафора, сталий вираз. Перемога, яка дісталася дуже великою ціною, або перемога, рівносильна поразці. мотанка⁹ — зроблена з тканини вузликова лялька.
2021-01-18 04:00:44
6
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4940
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3801