мла
(18+)
я не бачила світу довгих десять років — так довго, що відчуття ніби я його вигадала. мої очі залиті тихими краплями беладони¹, вони маркуються рідко яскравими крихтами зеленого кольору з різними видами. субтильне² тіло не може зносити лупцювань, воно страждає за волею, як птаха в клітці. мені не треба багато з лишайників признань, лиш треба зважитися до рубіконової³ криці⁴... потвори заповнили тепер поновлений світ, літають зі своїми психованими виродками. я налякана, тому страшно глянути на зеніт⁵. не зловлять. моє лице покрите нитками. набридло. набридло ховатися і тремтіти. вийму баньки⁶ розпеченою викруткою! краще у вічній непроглядній темряві сидіти, ніж існувати повсякчас боязгузкою гидкою, щоб повстати — новою, незламною, стійкою! на паритеті⁷ зі сліпими, на одній сходинці. це була Піррова перемога⁸... моя особиста... клякси постали червоним на тряпчаній мотанці⁹, а я сміюсь все заїдливим сміхом так чисто... p.s. вірш є втіленням всесвіту фільму «Пташиний короб». беладони¹ — трав'яниста отруйна рослина з чорними блискучими ягодами. за старих часів італійські жінки закапували отруйний сік беладони в очі, зіниці розширювалися – і в очах з'являвся особливий блиск. субтильний² — тендітної статури, ніжний, тонкий, слабкий. рубіконовий³ — від слова рубікон — те саме, що рубіж, межа. Крилатий вираз «перейти Рубікон» означає рішучий крок, прийняття остаточного рішення. криця⁴ — шматок неочищеного від різних домішок заліза пористої будови, який утворюється під час виплавляння сталі з руди або чавуну. зеніт⁵ — точка на небі, на яку ви дивитеся, якщо ваш погляд спрямовано «точно вгору» відносно поверхні. баньки⁶ — вульг., те саме, що і «очі». паритет⁷ — принцип рівності, рівноправності сторін за певними параметрами. Піррова перемога⁸ — метафора, сталий вираз. Перемога, яка дісталася дуже великою ціною, або перемога, рівносильна поразці. мотанка⁹ — зроблена з тканини вузликова лялька.
2021-01-18 04:00:44
6
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12866
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3620