закохана

Меліса

відкривай. відкривай у мені щось зовсім незнане. потаємне, химерне і часом дивне. таке незрівнянне. продовжуючи робити живою з запахом тмину, кориці, яблук, цієї осені, бо не все постійне. лише ти можеш пробудити мене від того жаху. накрити легкою нагою чи навпаки драйвом чаю. я за тобою в пекло і в лід абсолютно без страху, на край Всесвіту бо по-іншому просто не знаю. ми губилися роками, вигаданими числами. мені говорили, що ти мені не підходиш. не гідна. я закривала очі, ламала руки, ховала під глибами прагнення бути з тобою, злитися воєдино. я кривдила себе і тебе відчуженням/одинокістю, виносила в пам'ять свою мрійливість — нищила, але щось не так, бо за вродженою серйозністю — я помітила, що, страждаючи, посіріла... стала як всі: абсолютно без імені, без кольору, але правильною для всіх як мені здавалося. я ховалася від ідеї «заново розпочати все» за ковдрою, та пагубні думки сіялися, вони вночі прокрадалися. так, дивно, знаходити втрачене ще на початку, бути в теплих суцільних хвилях шаленого спокою. і мені не потрібно захмарного до небес достатку, лиш би була поряд пісня завжди зі мною!

2020-11-18 07:08:58

Інші вірші поета

море валькірії співали.../валькирии пели... до тебе тінь неба

Інші поети

Daisy Daisy

@daisy_daisy

Aracely Ara

@miraculose

Лео Лея

@lesya_yurp

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2403

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1454