намалюй
обличчя з приміском тиску належить тобі? і не чутно з точно виміряної маски голосінь... сильний для цього двобою ти чи заслабкий? а моторошно не стає від сонливих обійм? знов сірість без аномалій клятого інферно заполонило твою авантюрну жагу до змін. все стабільно виходить, то звідси не попремо, хоч серце і просить свободу із білих стін? зручність-комфорт, то розгін бездоганний, всюди розтавлений на обездолених капкан, і будучи в ньому, пройдений день нормальний, а не якийсь там пригодницький черговий роман. простіше ж існувати «днем бабака» постійно, постійно збирати в майбутньому на житло і кожного дня викреслювати тихо-помірно з голови колючу фразу: «а як би воно було?». так, справді, ясніше зануритися в безлад, а в океан пірнати з нічим деколи страшно. хай хтось інший кам'янистий шлях креслить, а ти в отому куточку сидітимеш відважно! бо по суті мрії — це деструктивний механізм скількох розбили в відчайдушному польоті? і ти гадаєш я зупинити чортовий, мутизм який відвойовує все нові безкраї простори?..
2020-12-20 21:22:59
2
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3022
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5988