намалюй

Меліса

обличчя з приміском тиску належить тобі? і не чутно з точно виміряної маски голосінь... сильний для цього двобою ти чи заслабкий? а моторошно не стає від сонливих обійм? знов сірість без аномалій клятого інферно заполонило твою авантюрну жагу до змін. все стабільно виходить, то звідси не попремо, хоч серце і просить свободу із білих стін? зручність-комфорт, то розгін бездоганний, всюди розтавлений на обездолених капкан, і будучи в ньому, пройдений день нормальний, а не якийсь там пригодницький черговий роман. простіше ж існувати «днем бабака» постійно, постійно збирати в майбутньому на житло і кожного дня викреслювати тихо-помірно з голови колючу фразу: «а як би воно було?». так, справді, ясніше зануритися в безлад, а в океан пірнати з нічим деколи страшно. хай хтось інший кам'янистий шлях креслить, а ти в отому куточку сидітимеш відважно! бо по суті мрії — це деструктивний механізм скількох розбили в відчайдушному польоті? і ти гадаєш я зупинити чортовий, мутизм який відвойовує все нові безкраї простори?..

2020-12-20 21:22:59

Інші вірші поета

скалічені за ідею/искалеченные за идею на бордюрах а ти знаєш?.. валькірії співали.../валькирии пели...

Інші поети

Adara Halley

@adarahalley

Nana

@mingi

Екатерина Рура

@380669116896

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11484

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3849