синдром посмішки

Меліса

замарані руки о чорний папір чи то гранітні чорнила? кажуть у них с свій стиль і пройдені гігантськими кроками милі... силуети втрачених надій ламають кризу дощенту, тварюки, підлі створіння диктують, а ти лізеш все далі так вперто. стирати кордони занадто вже важко, а як же їх будувати? коли ти падаєш, мабуть, вже вп'яте і важко ніяк вже не встояти. загреба бурила дотик душі повсякденно в четвер пообідді, коли ти прийдеш в неділю, там залишать діти засохлі квіти. ти живеш чи вдаєш натужно, що розбираєшся у всьому? поверхнево пливеш з усіма, поверхнево, дитино, й потонеш. весна 2021 року.

2021-05-01 20:03:00

Інші вірші поета

дорослішання закинуті копія якби ж можна...

Інші поети

Moi

@Moi_2000

Серафім

@_Seraphim_

سٰـآيْ

@saejinee_exo

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2653

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3940