синдром посмішки
Меліса
замарані руки о чорний папір чи то гранітні чорнила? кажуть у них с свій стиль і пройдені гігантськими кроками милі... силуети втрачених надій ламають кризу дощенту, тварюки, підлі створіння диктують, а ти лізеш все далі так вперто. стирати кордони занадто вже важко, а як же їх будувати? коли ти падаєш, мабуть, вже вп'яте і важко ніяк вже не встояти. загреба бурила дотик душі повсякденно в четвер пообідді, коли ти прийдеш в неділю, там залишать діти засохлі квіти. ти живеш чи вдаєш натужно, що розбираєшся у всьому? поверхнево пливеш з усіма, поверхнево, дитино, й потонеш. весна 2021 року.
2021-05-01 20:03:00
2
0
Інші вірші поета
давай втечемо... море будь ласка/пожалуйста мла
Інші поети
Khokh..
@khloudm99
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3127
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1836