анголи народжені з чорними крилами

Меліса

слізьми мироточивими на грішний камінь абаддон нас скинули як кістку собаці, як непотріб для божих очей. наша регресія відбувалась, ніби фінансовий гамільтон з'їхав угору під час революції, а згодом негадано набікрень. іронія. переможці не скажуть правду говорять чи ні, ага. нас винуватять/ненавидять протягом цілих століть, але чого насправді прагнула спотворена раєм душа — не саме того, щоб завісу правди для скелетів відкрить? що ваші знаменні просвітителі слов'ян кирило і мефодій, ми б дали вам більше знань, набагато більше, ніж могли. і, може, сірка в крові, а шкіру обняв пекучий стронцій, та ми продовжуємо укладати з вами, мізерні діти, торги. ти ж сама недавно пізнала, що світло має багато плям та марає воно ще гірше, мала, ніж днище самого пекла. кричиш, скавучи: «обман!» — через тряпчаний в роті кляп і креслиш кола навколо ліжка, туди-сюди бігає крейда... нас повісили прип'ятих без права голосу на захист, нам вказали межі наших володінь — нещасного шматка, у нас відібрали навіть судити вас, ми — білі як лист спалений біля неустанного з червоточиною вогня. я сам лиш світло двом приніс, вашим двом першим, а потім в божевільстві конав, в абсурдності з грифом, згадував як батько возніс, тоді кинув мов одеського герша. ну, що, немічна поетасса, я досі для тебе все ще люцифер?..

2021-01-26 18:32:39

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олеся Шевчук

(ти ж сама недавно пізнала, що світло має багато плям та марає воно ще гірше, мала, ніж днище самого пекла.) оце круто!!

Відповісти

2021-01-26 19:38:08

1

Меліса

@Олеся Шевчук дякую, перевірено на собі.

Відповісти

2021-01-26 19:45:06

Подобається

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4253

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4054