зорі в тобі
зірки запали на долоні,
скотилися до ліктів,
всмоктались в кров,
відкривши нову потому
сторінку про любов.
ні, не про жадобу звірів,
ні, а про гармонію душі.
таке тихе собі щастя,
яке в кожному повір,
тільки ти попроси.
вогні в'їдаються в очі,
а з ними, ніби і гориш
і не боїшся потонути,
бо вже не один точно
і вже не в пітьмі стоїш.
ми мали все з початку,
розгублюємо ж по життю.
а знаходити важко
в збудованих гратках,
які волають: «не пущу!»
і де тоді сяйво/де ти?
там на самому дні
як колись блукала і я.
треба всього лиш пройти
по тій нелюдській глибині.
а зірки вже в м'язах серця
зашивають його уламки,
залишать щоправда шрами,
які нагадують про впертість
і казкові уявні замки.
2020-11-11 16:32:20
5
4