коли
коли мені завтра стане сумно,
я буду рахувати судна,
дивні забуті акорди
розчавлених віт,
де тліє ще безмежний аконіт,
та і він ще скоро — і здохне
як це болото, що всохло
торік.
коли мені через місяць стане боляче,
я буду кроїти веселку до ниток,
вичерпувати із жебрака
останній ковток,
який потече із горла смолою.
горілка не дає спокою
і відмежовує від життя
вона.
коли мені не буде вже про що кричати,
я забудусь для всіх безбарвним
квитком,
який слугував для розваг
кип'ятком.
весна 2021 року.
2021-05-01 19:52:06
3
0