дотик/прикосновение

Меліса

дотиком перевернутих обіцянок ми клялися у вічній спокусі, щоправда без зайвих ароматних слів, сповнених безглуздя. я відриваю аморфно твоє пасмо, що розсипеться за мить сну, не можна ж саму себе любити, а як же любити внутрішню пітьму? як же витати серед рою чорних думок з приміском важкого дьогтю? як обіцяти собі самій більше не довіряти і не різати власної плоті? а потім зносити всі установки через дірки на власному тілі... так, я надто вразлива... і надто «не та»... і знаєш, сонце, на мілі... «не спускайся!» — вже не кричу — волаю! а ти потягнешся за мною, бо ти — це я сама/моя світла сторона і я ж можу бути собою? p.s. трохи пояснення: це не романтика, ні. це прийняття своє темноти, те, що ми волієм змінити, але не змінюємо, бо... бо причин багато, думайте. за натхнення, дякую, @pepelna ПЕРЕВОД прикосновением перевернутых обещаний мы клялись в вечном искушении, правда без лишних ароматных слов, полных презрения*. я отрываю аморфно твою прядь, что рассыплется через мгновение сна, нельзя же себя любить, а как же любить внутри ту, что как тьма? как же витать среди роя черных мыслей с примесью тяжелого дегтя? как обещать себе самой больше не доверять и не резать собственной плоти? а потом сносить все установки через дырки на собственном теле... да, я слишком впечатлительная... и слишком «не та»... и знаешь, солнце, на мели... "не спускайся!» — уже не кричу — взываю! а ты потянешься за мной, ты — это я сама / моя светлая сторона и я же могу быть собой? p.s. немного объяснение: это не романтика, нет. это принятие окончательного темноты, той, что мы предпочитаем изменить, но не меняем, потому что... потому что причин много, думайте. за вдохновение, спасибо, @pepelna ВНИМАНИЯ: стих изначально писался на украинском, поэтому перевод немного отличается от оригинала. *презрение — здесь должна быть рифма глупость/нелепость/бессмыслица, но из-за отсутствия ритма будет так. надеюсь, я смогла донести перевод к читателю.

2020-11-13 21:13:42

14

34

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (34)

Меліса

@Zarathustra, Übermensch (Сверхчеловек) конечно, о чем речь?

Відповісти

2020-12-24 12:20:34

1

Лика Вершинина

Написано красиво. Ритм хороший. Но лично мне стало грустно. Напоминает приближающуюся смерть несчастного и одинокого человека. Не знаю, у меня сложилось такое впечатление. Автор желаю вам успехов.

Відповісти

2020-12-24 14:03:44

Подобається

Меліса

@SwordSoul хотя бы техника вышла хорошо, а то я часто жалуюсь на ритм. стих, он написался сам, и однажды, смотря в зеркало я смогла прошептать себе: «а ты красива». это не связано с внешними качествами, нет. это принятия себя, своей темноты.

Відповісти

2020-12-24 23:03:21

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12212

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2598