у сонця

Меліса

у сонця прозорі очі, у сонця немає очей, я не знаю, що воно хоче і чому погляд лоскоче... ⠀ забілені впалі плечі з рубцями від пензля. ще зовсім трохи не вечір, але я трошки вже мертва. ⠀ котися у дірку з медом! котися в мідну солону воду! і вже не тримають нерви, і вже гарячкує свобода. ⠀ а там завершиться коло, закуває плісняві рубці. і забите до ситості воло, і починати проходити знову, і тиха рідка вперта промова йде до чорта. дивні людці! ⠀ і мідна рідина хай розчинить! і мідна рідина хай потопить! може, остання втрата причини... може, остання втрата свободи... ⠀ із поезії весни 2021 р.

2021-04-17 11:38:00

Інші вірші поета

хто ми? фотоапарат закохана скалічені за ідею/искалеченные за идею

Інші поети

Uina Ku

@mayor_hija

Solo Frau

@frausolo

N M

@_winter

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16488

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2214