у сонця
Меліса
у сонця прозорі очі, у сонця немає очей, я не знаю, що воно хоче і чому погляд лоскоче... ⠀ забілені впалі плечі з рубцями від пензля. ще зовсім трохи не вечір, але я трошки вже мертва. ⠀ котися у дірку з медом! котися в мідну солону воду! і вже не тримають нерви, і вже гарячкує свобода. ⠀ а там завершиться коло, закуває плісняві рубці. і забите до ситості воло, і починати проходити знову, і тиха рідка вперта промова йде до чорта. дивні людці! ⠀ і мідна рідина хай розчинить! і мідна рідина хай потопить! може, остання втрата причини... може, остання втрата свободи... ⠀ із поезії весни 2021 р.
2021-04-17 11:38:00
8
0
Інші вірші поета
намалюй хто ми? самостійні бездарність
Інші поети
somewhere
@somewhere
Jasmine
@JasmineSalvatore
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4624
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4865