море
Меліса
а море — не море, а море — не блюз, а море ламає шафу з протрузій, а море як той безчинний моноліт і ми знову стаємо, мов діти, коли все навколо спить. я пам'ятаю як ти перебирала гальку і одним гострим камінчиком малювала, зображувала світлих гострозубих риб і вони ставали червоними вмить. як божевільна в готичному вбранні каламутила у свої сімнадцять воду і виривала біле волосся без вагання, і здавалося тебе ось-ось закоротить. із дому втікала не раз, і не два. шукала ти в морі дотик спокою, а воно ж попестить, коли чумна, сумна і вбита горем стодола. ти залишила мене надто рано і проститись у свої манері не дала я знову, здається, прийшов п'яний вічність довга, ти для мене — одна!
2021-05-15 18:38:58
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Море волнуется раз .. Море волнуется два ...😂
Відповісти
2021-05-16 06:58:08
1
Меліса
@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) море хвилюється три... велика зубаста акула зійди!
Відповісти
2021-05-16 07:01:23
1
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Меліса 😂🔥👌
Відповісти
2021-05-16 07:02:54
1
Інші вірші поета
синдром посмішки бездарність хто ми? дорослішання
Інші поети
Marta_Zeppelin
@Marta_Zeppelin
Rawan
@Rawan_1412
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4245
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2541