море

Меліса

а море — не море, а море — не блюз, а море ламає шафу з протрузій, а море як той безчинний моноліт і ми знову стаємо, мов діти, коли все навколо спить. я пам'ятаю як ти перебирала гальку і одним гострим камінчиком малювала, зображувала світлих гострозубих риб і вони ставали червоними вмить. як божевільна в готичному вбранні каламутила у свої сімнадцять воду і виривала біле волосся без вагання, і здавалося тебе ось-ось закоротить. із дому втікала не раз, і не два. шукала ти в морі дотик спокою, а воно ж попестить, коли чумна, сумна і вбита горем стодола. ти залишила мене надто рано і проститись у свої манері не дала я знову, здається, прийшов п'яний вічність довга, ти для мене — одна!

2021-05-15 18:38:58

4

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Море волнуется раз .. Море волнуется два ...😂

Відповісти

2021-05-16 06:58:08

1

Меліса

@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) море хвилюється три... велика зубаста акула зійди!

Відповісти

2021-05-16 07:01:23

1

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@Меліса 😂🔥👌

Відповісти

2021-05-16 07:02:54

1

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5586

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

4367