море
а море — не море, а море — не блюз,
а море ламає шафу з протрузій,
а море як той безчинний моноліт
і ми знову стаємо, мов діти,
коли все навколо спить.
я пам'ятаю як ти перебирала гальку
і одним гострим камінчиком малювала,
зображувала світлих гострозубих риб
і вони ставали червоними вмить.
як божевільна в готичному вбранні
каламутила у свої сімнадцять воду
і виривала біле волосся без вагання,
і здавалося тебе ось-ось закоротить.
із дому втікала не раз, і не два.
шукала ти в морі дотик спокою,
а воно ж попестить, коли чумна,
сумна і вбита горем стодола.
ти залишила мене надто рано
і проститись у свої манері не дала
я знову, здається, прийшов п'яний
вічність довга, ти для мене — одна!
2021-05-15 18:38:58
4
3