я йду до тебе
я тихою плоскою рікою заберуся під пальці,
закрию закроми підсвідомості від брехні:
піт стікав попід попелом звивистих канальців
і я хотіла його у спразі алкоголю втопить...
хотіла забутись/втекти у світлоранкові світи,
згоріти-згорати як піщинка в безкрайнім морі,
кораблі хитались в душі і в'язкі водорості
загрібали сутінкові зіткані снігом простори.
лава заповнить дірками зі смолею зап'ястя,
потече стрімким потоком до півсередини:
«біль лікує час.» — говорять, але чи можна красти
його суть зигзагами чорно-білими постійно?
скажи як ти там зараз на ватяних хмарах,
скорилась до білосніжного мороку чи зелені?
ти залишишся недосяжно тут примарою,
та і, мабуть, твій час за моїм плечем обмежений...
скоротяться строфи цього разу на міліметр,
та мені всеодно не вистачить для насолоди
сповна травмувати чортове тверде серце,
щоб посміхатися щиро комусь навпроти...
2021-01-16 11:13:38
9
2