я йду до тебе

Меліса

я тихою плоскою рікою заберуся під пальці, закрию закроми підсвідомості від брехні: піт стікав попід попелом звивистих канальців і я хотіла його у спразі алкоголю втопить... хотіла забутись/втекти у світлоранкові світи, згоріти-згорати як піщинка в безкрайнім морі, кораблі хитались в душі і в'язкі водорості загрібали сутінкові зіткані снігом простори. лава заповнить дірками зі смолею зап'ястя, потече стрімким потоком до півсередини: «біль лікує час.» — говорять, але чи можна красти його суть зигзагами чорно-білими постійно? скажи як ти там зараз на ватяних хмарах, скорилась до білосніжного мороку чи зелені? ти залишишся недосяжно тут примарою, та і, мабуть, твій час за моїм плечем обмежений... скоротяться строфи цього разу на міліметр, та мені всеодно не вистачить для насолоди сповна травмувати чортове тверде серце, щоб посміхатися щиро комусь навпроти...

2021-01-16 11:13:38

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олеся Шевчук

Гарні у Вас образи)

Відповісти

2021-01-16 16:09:29

1

Меліса

@Олеся Шевчук дякую, вони взяті з життя.

Відповісти

2021-01-16 16:11:43

Подобається

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1300

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

1973