я йду до тебе
Меліса
я тихою плоскою рікою заберуся під пальці, закрию закроми підсвідомості від брехні: піт стікав попід попелом звивистих канальців і я хотіла його у спразі алкоголю втопить... хотіла забутись/втекти у світлоранкові світи, згоріти-згорати як піщинка в безкрайнім морі, кораблі хитались в душі і в'язкі водорості загрібали сутінкові зіткані снігом простори. лава заповнить дірками зі смолею зап'ястя, потече стрімким потоком до півсередини: «біль лікує час.» — говорять, але чи можна красти його суть зигзагами чорно-білими постійно? скажи як ти там зараз на ватяних хмарах, скорилась до білосніжного мороку чи зелені? ти залишишся недосяжно тут примарою, та і, мабуть, твій час за моїм плечем обмежений... скоротяться строфи цього разу на міліметр, та мені всеодно не вистачить для насолоди сповна травмувати чортове тверде серце, щоб посміхатися щиро комусь навпроти...
2021-01-16 11:13:38
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олеся Шевчук
Гарні у Вас образи)
Відповісти
2021-01-16 16:09:29
1
Меліса
@Олеся Шевчук дякую, вони взяті з життя.
Відповісти
2021-01-16 16:11:43
Подобається
Інші вірші поета
навіщо бездарність дорослішання море
Інші поети
Eiffel
@Miss_Eiffel
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15862
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1914