я йду до тебе

Меліса

я тихою плоскою рікою заберуся під пальці, закрию закроми підсвідомості від брехні: піт стікав попід попелом звивистих канальців і я хотіла його у спразі алкоголю втопить... хотіла забутись/втекти у світлоранкові світи, згоріти-згорати як піщинка в безкрайнім морі, кораблі хитались в душі і в'язкі водорості загрібали сутінкові зіткані снігом простори. лава заповнить дірками зі смолею зап'ястя, потече стрімким потоком до півсередини: «біль лікує час.» — говорять, але чи можна красти його суть зигзагами чорно-білими постійно? скажи як ти там зараз на ватяних хмарах, скорилась до білосніжного мороку чи зелені? ти залишишся недосяжно тут примарою, та і, мабуть, твій час за моїм плечем обмежений... скоротяться строфи цього разу на міліметр, та мені всеодно не вистачить для насолоди сповна травмувати чортове тверде серце, щоб посміхатися щиро комусь навпроти...

2021-01-16 11:13:38

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олеся Шевчук

Гарні у Вас образи)

Відповісти

2021-01-16 16:09:29

1

Меліса

@Олеся Шевчук дякую, вони взяті з життя.

Відповісти

2021-01-16 16:11:43

Подобається

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

6145

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2152