хто ми?
при зіткненні плит утворюються на шляху глиби або ж вони крушать все живе дихаюче навкруги. ти знаєш ми імовірно тонули всі в темному Відні, коли нас знебарвлювали тамтешні атом-сніги. забутий Аскольд, забута і владна колись Гера, і вишитий в серці Аполлон, тепер там/лиш сморід, і слово-наркотик «зрада» труїть мозок кар'єри, яким замилюють нам очі — ось проблем корінь. а там на брудній стіні зізнання комусь в любові, мої малюнки-молитви до Бога про якусь поміч і криця з пересохлих кісток в лютім морові. мене поручень не тримає — тіло на землі корчить. весна 2021 року.
2021-05-01 19:47:35
4
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1629
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1464