хто ми?
при зіткненні плит утворюються на шляху глиби або ж вони крушать все живе дихаюче навкруги. ти знаєш ми імовірно тонули всі в темному Відні, коли нас знебарвлювали тамтешні атом-сніги. забутий Аскольд, забута і владна колись Гера, і вишитий в серці Аполлон, тепер там/лиш сморід, і слово-наркотик «зрада» труїть мозок кар'єри, яким замилюють нам очі — ось проблем корінь. а там на брудній стіні зізнання комусь в любові, мої малюнки-молитви до Бога про якусь поміч і криця з пересохлих кісток в лютім морові. мене поручень не тримає — тіло на землі корчить. весна 2021 року.
2021-05-01 19:47:35
4
0
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1041
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12196