хто ми?
при зіткненні плит утворюються на шляху глиби або ж вони крушать все живе дихаюче навкруги. ти знаєш ми імовірно тонули всі в темному Відні, коли нас знебарвлювали тамтешні атом-сніги. забутий Аскольд, забута і владна колись Гера, і вишитий в серці Аполлон, тепер там/лиш сморід, і слово-наркотик «зрада» труїть мозок кар'єри, яким замилюють нам очі — ось проблем корінь. а там на брудній стіні зізнання комусь в любові, мої малюнки-молитви до Бога про якусь поміч і криця з пересохлих кісток в лютім морові. мене поручень не тримає — тіло на землі корчить. весна 2021 року.
2021-05-01 19:47:35
4
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1991
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12512