чому
Марно втрачаючи погляд людський... Жодного дотику. Не рідний, хоч свій. Все це на собі відчула вона і кожного разу питала сама. Чому биючися під небом в сльозах, я винна, повинна прибрати свій страх? Чому я під небом у полі дивлюсь і бачучи світ взагалі не сміюсь..? Чи бачу я те, що повинна прожити? Чому відчуваю..? Це повинно відбити.. і чи була я готова? Чому все це відбýлося? Підкидаючи в вогнище дрова, вона мріяла, щоб все це забулося...
2022-11-25 10:37:57
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Anastasia_20050407
Милозвучний вірш
Відповісти
2022-11-25 16:12:28
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5116
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3997