чому
Марно втрачаючи погляд людський... Жодного дотику. Не рідний, хоч свій. Все це на собі відчула вона і кожного разу питала сама. Чому биючися під небом в сльозах, я винна, повинна прибрати свій страх? Чому я під небом у полі дивлюсь і бачучи світ взагалі не сміюсь..? Чи бачу я те, що повинна прожити? Чому відчуваю..? Це повинно відбити.. і чи була я готова? Чому все це відбýлося? Підкидаючи в вогнище дрова, вона мріяла, щоб все це забулося...
2022-11-25 10:37:57
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Anastasia_20050407
Милозвучний вірш
Відповісти
2022-11-25 16:12:28
1
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14105
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609