вона шукала...
Вона шукала. Вона шукала, блукала лісами, пливла морями, збентежена цій неможливостю. І так не здаваясь вона заблукала, у квіткових полях, серед тисячі митєй, які проживала і далі шукала. Всі косо дивились на цю божевільну і зовсім не вільну, залежну, залежну дівчину, від квітки у полі, що так довго не могла та знайти. І у чому проблема забути це листя? Ці неймовірно яскраві й ніжні пелюстки, знайти нову квітку, що буде жити в серці що буде навічно служити лиш їй, не покине й не вколить, своїм гострим, гострим і отруйним шипом. Та дівчина залежна від яду до кістки, цією красою, що була за стовпом. Чому квітка ховалась, чому не показала своє яскраве листя й ніжні пелюстки? А проблема лиш в тому, що дівчина залежна, від тих, що давно вже забули її.
2022-11-25 08:05:05
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Сандра Мей
🤩🔥👏 Гарно, цікаво. Мені подобається.
Відповісти
2022-11-26 16:25:44
1
alvi
@Сандра Мей рада, що вам сподобалося)
Відповісти
2022-11-26 17:42:37
1
alvi
@Anastasia_20050407 повністю згодна з вашою думкою про індивідуальність, а також з тим, що кожен знаходить в якісь зі строк вірша, щось про себе...рада, що вам сподобалося✨
Відповісти
2022-11-26 17:45:45
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4112
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3471