вона шукала...
Вона шукала. Вона шукала, блукала лісами, пливла морями, збентежена цій неможливостю. І так не здаваясь вона заблукала, у квіткових полях, серед тисячі митєй, які проживала і далі шукала. Всі косо дивились на цю божевільну і зовсім не вільну, залежну, залежну дівчину, від квітки у полі, що так довго не могла та знайти. І у чому проблема забути це листя? Ці неймовірно яскраві й ніжні пелюстки, знайти нову квітку, що буде жити в серці що буде навічно служити лиш їй, не покине й не вколить, своїм гострим, гострим і отруйним шипом. Та дівчина залежна від яду до кістки, цією красою, що була за стовпом. Чому квітка ховалась, чому не показала своє яскраве листя й ніжні пелюстки? А проблема лиш в тому, що дівчина залежна, від тих, що давно вже забули її.
2022-11-25 08:05:05
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Сандра Мей
🤩🔥👏 Гарно, цікаво. Мені подобається.
Відповісти
2022-11-26 16:25:44
1
alvi
@Сандра Мей рада, що вам сподобалося)
Відповісти
2022-11-26 17:42:37
1
alvi
@Anastasia_20050407 повністю згодна з вашою думкою про індивідуальність, а також з тим, що кожен знаходить в якісь зі строк вірша, щось про себе...рада, що вам сподобалося✨
Відповісти
2022-11-26 17:45:45
1
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3530
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4756