сумна книга

alvi

Вона читала рядки тієї книжки, про яку писали відгуки погані.. І опорожняючи ту пляшку, вона дочитувала книгу на світанні. Вона думала над тими самими рядками, і навіщо ж взагалі чита їх. Вони здавались..повні безнадії.. І все вже було зрозуміло як на пальцях. Навіщо витратила час на те, чого не варте? Навіщо дала шанс тому, чого не коштує? І чому все ще залишилась на варті, тих безнадійних і безмовних почуттів, що не влаштовують..? І ось нарешті вона закрила книжку. Де була сумна розповідь, про героя-мерця.. І сидячи на своєму ліжку, вона думала, навіщо ж дочитала до кінця..

2022-12-09 19:04:13

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Anastasia_20050407

Мені сподобалася метафора, що дівчина залишилася на варті своїх почуттів. Не пам'ятаю, щоб читала щось схоже.

Відповісти

2022-12-10 21:12:31

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4617

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

83

2

3609