сумна книга

alvi

Вона читала рядки тієї книжки, про яку писали відгуки погані.. І опорожняючи ту пляшку, вона дочитувала книгу на світанні. Вона думала над тими самими рядками, і навіщо ж взагалі чита їх. Вони здавались..повні безнадії.. І все вже було зрозуміло як на пальцях. Навіщо витратила час на те, чого не варте? Навіщо дала шанс тому, чого не коштує? І чому все ще залишилась на варті, тих безнадійних і безмовних почуттів, що не влаштовують..? І ось нарешті вона закрила книжку. Де була сумна розповідь, про героя-мерця.. І сидячи на своєму ліжку, вона думала, навіщо ж дочитала до кінця..

2022-12-09 19:04:13

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Anastasia_20050407

Мені сподобалася метафора, що дівчина залишилася на варті своїх почуттів. Не пам'ятаю, щоб читала щось схоже.

Відповісти

2022-12-10 21:12:31

1

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3194

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3868