сумна книга

alvi

Вона читала рядки тієї книжки, про яку писали відгуки погані.. І опорожняючи ту пляшку, вона дочитувала книгу на світанні. Вона думала над тими самими рядками, і навіщо ж взагалі чита їх. Вони здавались..повні безнадії.. І все вже було зрозуміло як на пальцях. Навіщо витратила час на те, чого не варте? Навіщо дала шанс тому, чого не коштує? І чому все ще залишилась на варті, тих безнадійних і безмовних почуттів, що не влаштовують..? І ось нарешті вона закрила книжку. Де була сумна розповідь, про героя-мерця.. І сидячи на своєму ліжку, вона думала, навіщо ж дочитала до кінця..

2022-12-09 19:04:13

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Anastasia_20050407

Мені сподобалася метафора, що дівчина залишилася на варті своїх почуттів. Не пам'ятаю, щоб читала щось схоже.

Відповісти

2022-12-10 21:12:31

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12193

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16583