мор
Якщо б ви знали скільки болю, таїться в глибині сердець.. Залишилось від того мору, про той, що пам'ята лиш мрець. Він мрець в душі. Та ви забули. І ви забули скільки болю в вас. Бо каменю вже не розбити, не у воді й на суші.. Бо це торкається лиш вашої середини і вас. І скільки сірого минулого прожито, і скільки ж ще попереду рутини.. Та і насправді цього болю не забути. Та каменя вже треба все ж таки розбити.. Сторінку треба вже перегорнути, і все що треба людству, так це - жити.
2022-12-07 01:14:06
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ann Tkach
УРААА
Відповісти
2022-12-07 07:14:37
1
Ілля Мойсеєнко
Може для когось це стане мотивацією!
Відповісти
2022-12-07 17:09:48
1
Anastasia_20050407
Завжди будуть чорні та білі полоси у житті, але воно на те і є, це життя
Відповісти
2022-12-10 21:23:18
2
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4344
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4475