мор

alvi

Якщо б ви знали скільки болю, таїться в глибині сердець.. Залишилось від того мору, про той, що пам'ята лиш мрець. Він мрець в душі. Та ви забули. І ви забули скільки болю в вас. Бо каменю вже не розбити, не у воді й на суші.. Бо це торкається лиш вашої середини і вас. І скільки сірого минулого прожито, і скільки ж ще попереду рутини.. Та і насправді цього болю не забути. Та каменя вже треба все ж таки розбити.. Сторінку треба вже перегорнути, і все що треба людству, так це - жити.

2022-12-07 01:14:06

6

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Ann Tkach

УРААА

Відповісти

2022-12-07 07:14:37

1

Ілля Мойсеєнко

Може для когось це стане мотивацією!

Відповісти

2022-12-07 17:09:48

1

Anastasia_20050407

Завжди будуть чорні та білі полоси у житті, але воно на те і є, це життя

Відповісти

2022-12-10 21:23:18

2

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3830

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4513