Монолог шукача Белли
Христина Вітрицька
Відвези мене до Канади у будинок з зеленим дахом. Випиймо запашної кави помилуймось місцевим птахом. Відвези мене до лісів тих, де перевертнів чути подих і їх клич, а по інший бік - бліднолиці, що мруть без крові. Покажи мені їхній мир - у собі його буду нести і купи кольорових чорнил. На папері буду цвісти.
2021-08-25 05:28:29
4
0
Інші вірші поета
Вроджений Королю Україні Вовчий балет
Інші поети
Hnin Aung
@HninAung913
Mrs Monica L
@MrsMonica
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2225
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5070