Відьма

Kerrigan

У відьми у волоссі заблукало сонце, В її очах замерз холодний сум, Ніхто з людей не знає хто це, Ніхто не знає тягаря глибоких дум. Вона блукає мовчки серед хащів, Шукаючи загублену себе, Вона збирала душі самих кращих, А де її душа? Ніхто не знає де... Їй місяць знову шепче мантру, А зорі в небі пишуть шлях, Так мало часу залишилося до ранку І місяць носить зорі на руках Тягар знання до смерті буде нести, І тільки ніч приховує печаль, Як тільки місяць зорі встиг замести І відьма заховалася у даль... Куди пішла? нікому не дізнатись, Мабуть в країну, де сховалась ніч. Що сталося? - Нікому не спитатись, Не зняти тягаря з вузеньких пліч Одна вона побачить морок душ, Приховані, лихі думки, Та шепче вище хтось - не руш Такі ці люди вже роки - віки... Таке життя, нічого не змінити, І кожен обирає сам свій шлях, Всі ладні краще в темряві прожити, Не бачити сміття в своїх думках...

2018-09-17 20:43:17

2

0

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

6112

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2128