Відьма
У відьми у волоссі заблукало сонце, В її очах замерз холодний сум, Ніхто з людей не знає хто це, Ніхто не знає тягаря глибоких дум. Вона блукає мовчки серед хащів, Шукаючи загублену себе, Вона збирала душі самих кращих, А де її душа? Ніхто не знає де... Їй місяць знову шепче мантру, А зорі в небі пишуть шлях, Так мало часу залишилося до ранку І місяць носить зорі на руках Тягар знання до смерті буде нести, І тільки ніч приховує печаль, Як тільки місяць зорі встиг замести І відьма заховалася у даль... Куди пішла? нікому не дізнатись, Мабуть в країну, де сховалась ніч. Що сталося? - Нікому не спитатись, Не зняти тягаря з вузеньких пліч Одна вона побачить морок душ, Приховані, лихі думки, Та шепче вище хтось - не руш Такі ці люди вже роки - віки... Таке життя, нічого не змінити, І кожен обирає сам свій шлях, Всі ладні краще в темряві прожити, Не бачити сміття в своїх думках...
2018-09-17 20:43:17
2
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3072
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9412