Вірші
Ніч
Живуть мої думки
Поміж забутих обіцянок,
Все вийшло навпаки,
Я думала це ніч, а це вже ранок
Загублені ключі посеред хмар
Я відшукаю у промінні сонця
Ти думав, що я втратила свій дар,
А я лечу і ти не знаєш, що це.
Забуду сонце, тільки би звільнитись,
Сховаюсь, бо життя- це ніч,
Вночі мені ніколи не втомитись,
В ночі вся сила, ось у чому річ.
І тільки зорі вміють говорити,
І лише місяць заспіває нам,
Ти знову схочеш душу полонити,
Та я жива, я серце не віддам...
Якщо ти хочеш в небо - подай руку,
Я заберу тебе за обрій в сни,
У цьому світі ти знайдеш лиш скуку,
І мертвих, що загублені в пітьмі
Тут душі до життя не повернути,
Вони занедбані, зіпсовані і злі
Лети зі мною, щоб про них забути,
Вони приречені загинути в землі
0
0
348
Відьма
У відьми у волоссі заблукало сонце,
В її очах замерз холодний сум,
Ніхто з людей не знає хто це,
Ніхто не знає тягаря глибоких дум.
Вона блукає мовчки серед хащів,
Шукаючи загублену себе,
Вона збирала душі самих кращих,
А де її душа? Ніхто не знає де...
Їй місяць знову шепче мантру,
А зорі в небі пишуть шлях,
Так мало часу залишилося до ранку
І місяць носить зорі на руках
Тягар знання до смерті буде нести,
І тільки ніч приховує печаль,
Як тільки місяць зорі встиг замести
І відьма заховалася у даль...
Куди пішла? нікому не дізнатись,
Мабуть в країну, де сховалась ніч.
Що сталося? - Нікому не спитатись,
Не зняти тягаря з вузеньких пліч
Одна вона побачить морок душ,
Приховані, лихі думки,
Та шепче вище хтось - не руш
Такі ці люди вже роки - віки...
Таке життя, нічого не змінити,
І кожен обирає сам свій шлях, Всі ладні краще в темряві прожити,
Не бачити сміття в своїх думках...
2
0
315
Чи вмієш ти?
Чи вмієш ти читати по зірках?
Вивчати всі приховані бажання?
Чи будеш ти тримати у руках
Свої образи, болі і кохання?
Чи зможеш крикнути усім згори,
Що ти любитимеш і житимеш, як схочеш?
Чи зможеш ти спуститися, коли
Збагнеш шо вище не підскочиш?
Чи будеш чути вигуки тоді,
Коли закриють вуха руки слави?
І чи не будуть заздрити тобі,
Коли збереш нарешті свої лаври?
Навчись шукати згублені слова,
Які в книжках ховають між рядками,
Ніколи не кидай в вогонь дрова,
Які внизу підписані словами.
Ніколи не згорай до тла,
Тоді ти знову зможеш загорітись,
Ніколи не кажи, що вже жнива,
Тоді ніколи ти не зможеш постаріти...
1
0
314
Чорна кішка
По грязній дорозі іде чорна кішка
Вона заблукала і йде у пітьму,
Її не шукають, її не питають
Куди вона зараз іде і чому.
Її хтось спитав: чому така чорна
Мабуть і в душі у тебе пітьма,
Мабуть в тебе серце гидке і потворне,
А кішка мовчала й гуляла сама.
Її зневажали дворові собаки,
На неї плювали, її прокляли,
Та слів не почули від неї ніяких,
Назавжди залишившись такими як були.
Вона вже давно зненавиділа сонце,
Вона загубила себе у пітьмі,
Вона вже давно зачинила віконце,
Яке вело світло у поламаний світ.
Вона довіряла лише своїй зірці,
Яка вела її у пітьмі,
І їй не потрібне одобрення інших,
Її доля гуляти самій по собі...
1
0
258
