Крапля надії
Як крапля дощу, що падає вниз,
Я також лечу безупинно.
Смілива й сильна, кажу я собі,
Та знову падаю в прірву.
Здіймаюсь над морем надій,
Та стрибнути мені не в силу.
Я не сама, зі мною є ти,
Той, хто дав мені віру.
Як вогонь і вода, з тобою ми,
Протилежності не поєднані.
Про сумісність тут мови немає,
Моя душа так гірко страждає.
Я так жадала висоти,
І кисень все хапала дужче,
Поки не прийшов ти,
Хмари нависали гуще.
Ти лучик сонця біля мене,
Хоч темрява живе в мені.
Зумів змінити світ печалі,
Ти зігріваєш без вагання.
Я все ще падаю униз,
І чую серця свого бриз.
Той бриз веде мене крізь ніч,
Зустрілись ми віч на віч.
Як крапля дощу, що падає вниз,
Я знала би тільки падіння.
Та з тобою лечу у височінь,
І знову знаходжу спасіння.
Вогонь у мені не погасне,
Я їду вперед безупинно.
Там, де горить завжди світло,
І звук тремтіння затихне.
2024-06-02 15:47:01
4
0