Мелодія

Lady K.I.M

Прошу, біжи, біжи так далеко, Я велика загроза для тебе. Моє серце так сильно палає, А мелодія сумна досі грає. Кожний твій погляд невинних очей Для мене — це сум від нестерпних ночей. Як чортове колесо доля кружляє, Кожного дня про тебе співаю. Співаю і плачу гіркими сльозами, Тільки ти грала мені під зорями. Тепер ти далеко, а я все чекаю, Чекаю погляд прекрасних очей. Ти залишила цей давній слід, Який мене щоразу займає. Твій образ у пам’яті — мій оберіг, А мелодія сумна досі грає.

2024-06-07 05:31:10

Інші вірші поета

Безсмертя Чуєш мила? День що навчив мене жити... Крапля надії

Інші поети

Danny

@danny_o91s

Мия Готлиб

@miagotlib

Young Writer

@ZaraMehar

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2458

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

13166