Вірші
День що навчив мене жити...
День, що навчив мене жити,
Зранку обняв ніжний цвіт.
Він змусив мене говорити,
Дав шанс найти мрії свої.
Вечір закутав у спокій,
І погляд прекрасний очей.
Тисяча ангельських кроків
І шепіт незримих ночей.
День той навчив мене бачить
Радість в простих чудесах.
Я більше не буду марить
Про те, щоб літати на крилах.
Маю свободу безмежну,
Завдяки тому далекому дні.
Не бачу тепер порожнечу,
Вона вже горить у вогні.
Так навчив день мене бачить.
Всю красу, що довкола нас.
І нехай мрії завжди літають,
Бо вони живуть у наших серцях.
2
0
107
Чуєш мила?
Я тебе згадав, чуєш, мила?
Згадав моменти ті,
Коли серце завмирає,
Коли бачив очі твої ясні.
Я згадав, у що я вірив,
Вірив в наше майбуття.
Я знав, буде тяжко, але мріяв,
Мріяв про тебе, моя надія.
Я забув, забув і так жалію:
Як я міг не вберегти
Ті миті, які я прожив з тобою?
З тобою я б обійшов всі світи.
Я тебе згадав, чуєш, мила?
Згадав, як сильно я кохав.
І досі кохаю, бачиш,
Знову моє серце завмирає
5
0
121
Безсмертя
Моє серце назавжди твоє,
Живе чи мертве .
Чекатиму я на тебе
Серед провулок безсмертя.
Я залишусь таким навіки,
До останньої твоєї миті,
Коли серце враз зупинилося
І очі твої закрилися.
Я знаю, розумію, що час спливає,
І з роками сум минає,
Та досі тебе в пам'яті тримаю
І лиш Бога благаю.
Хай буде життя на небі,
І богиня моя зійде,
Обернись у бік долі,
І тоді я побачу тебе.
Зворотньої дії немає,
І кожного разу питаю:
Коли кінець настане,
Коли я зможу здолати.
Той порив надій і вітрів,
Ти кохання моє, я знаю,
Та лиш в пам'яті знову тримаю,
Я безсмертний серед віків.
Але твоє життя закінчилося,
І як би хотів змиритися,
Та досі серце шалено тремтить,
Як згадую, що мене душить.
Ти у сні мені являєшся,
І так щиро усміхаєшся,
Я вічність, а ти надія,
І разом ми течія віри.
6
0
115
Крапля надії
Як крапля дощу, що падає вниз,
Я також лечу безупинно.
Смілива й сильна, кажу я собі,
Та знову падаю в прірву.
Здіймаюсь над морем надій,
Та стрибнути мені не в силу.
Я не сама, зі мною є ти,
Той, хто дав мені віру.
Як вогонь і вода, з тобою ми,
Протилежності не поєднані.
Про сумісність тут мови немає,
Моя душа так гірко страждає.
Я так жадала висоти,
І кисень все хапала дужче,
Поки не прийшов ти,
Хмари нависали гуще.
Ти лучик сонця біля мене,
Хоч темрява живе в мені.
Зумів змінити світ печалі,
Ти зігріваєш без вагання.
Я все ще падаю униз,
І чую серця свого бриз.
Той бриз веде мене крізь ніч,
Зустрілись ми віч на віч.
Як крапля дощу, що падає вниз,
Я знала би тільки падіння.
Та з тобою лечу у височінь,
І знову знаходжу спасіння.
Вогонь у мені не погасне,
Я їду вперед безупинно.
Там, де горить завжди світло,
І звук тремтіння затихне.
4
0
102
Мелодія
Прошу, біжи, біжи так далеко,
Я велика загроза для тебе.
Моє серце так сильно палає,
А мелодія сумна досі грає.
Кожний твій погляд невинних очей
Для мене — це сум від нестерпних ночей.
Як чортове колесо доля кружляє,
Кожного дня про тебе співаю.
Співаю і плачу гіркими сльозами,
Тільки ти грала мені під зорями.
Тепер ти далеко, а я все чекаю,
Чекаю погляд прекрасних очей.
Ти залишила цей давній слід,
Який мене щоразу займає.
Твій образ у пам’яті — мій оберіг,
А мелодія сумна досі грає.
2
0
100
Останній танець
Як би хотів повернутись в минуле,
Як би хотів зупинити час,
Побачити тебе в сукні,
Станцювати з тобою вальс.
Цей танець буде останнім,
Слова мої не збагнеш,
Я кохаю тебе до нестями,
Та більше цього не відчуєш.
Я злякався своїх почуттів,
І більше нікому не вірив,
Ти творець снів моїх,
Незбагненних для мене мрій.
Той вальс залишиться з нами,
Мов казка, що між світами,
Де існує щасливі кінці,
Та це не про нас писали.
Як би хотів повернутись в минуле,
Де знов танцюємо без слів,
І зустрінуться наші погляди,
Повних жалюгідних надій.
Моє серце ніби горить,
І так сильно болить,
Твої очі повні сліз,
Не плач, я буду з тобою скрізь.
Як янгол що спустився з небес
Я оберігатиму тебе
І пам'ятатиму до віку
Той вальс ,ту мить,той день.
4
0
89
