День що навчив мене жити...
День, що навчив мене жити, Зранку обняв ніжний цвіт. Він змусив мене говорити, Дав шанс найти мрії свої. Вечір закутав у спокій, І погляд прекрасний очей. Тисяча ангельських кроків І шепіт незримих ночей. День той навчив мене бачить Радість в простих чудесах. Я більше не буду марить Про те, щоб літати на крилах. Маю свободу безмежну, Завдяки тому далекому дні. Не бачу тепер порожнечу, Вона вже горить у вогні. Так навчив день мене бачить. Всю красу, що довкола нас. І нехай мрії завжди літають, Бо вони живуть у наших серцях.
2024-07-02 13:38:49
2
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9214
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3952