День що навчив мене жити...
День, що навчив мене жити, Зранку обняв ніжний цвіт. Він змусив мене говорити, Дав шанс найти мрії свої. Вечір закутав у спокій, І погляд прекрасний очей. Тисяча ангельських кроків І шепіт незримих ночей. День той навчив мене бачить Радість в простих чудесах. Я більше не буду марить Про те, щоб літати на крилах. Маю свободу безмежну, Завдяки тому далекому дні. Не бачу тепер порожнечу, Вона вже горить у вогні. Так навчив день мене бачить. Всю красу, що довкола нас. І нехай мрії завжди літають, Бо вони живуть у наших серцях.
2024-07-02 13:38:49
2
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5263
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6222