День що навчив мене жити...
День, що навчив мене жити, Зранку обняв ніжний цвіт. Він змусив мене говорити, Дав шанс найти мрії свої. Вечір закутав у спокій, І погляд прекрасний очей. Тисяча ангельських кроків І шепіт незримих ночей. День той навчив мене бачить Радість в простих чудесах. Я більше не буду марить Про те, щоб літати на крилах. Маю свободу безмежну, Завдяки тому далекому дні. Не бачу тепер порожнечу, Вона вже горить у вогні. Так навчив день мене бачить. Всю красу, що довкола нас. І нехай мрії завжди літають, Бо вони живуть у наших серцях.
2024-07-02 13:38:49
2
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4539
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5515