День що навчив мене жити...
День, що навчив мене жити, Зранку обняв ніжний цвіт. Він змусив мене говорити, Дав шанс найти мрії свої. Вечір закутав у спокій, І погляд прекрасний очей. Тисяча ангельських кроків І шепіт незримих ночей. День той навчив мене бачить Радість в простих чудесах. Я більше не буду марить Про те, щоб літати на крилах. Маю свободу безмежну, Завдяки тому далекому дні. Не бачу тепер порожнечу, Вона вже горить у вогні. Так навчив день мене бачить. Всю красу, що довкола нас. І нехай мрії завжди літають, Бо вони живуть у наших серцях.
2024-07-02 13:38:49
2
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2579
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4645