Сива ніч
Тихий вітер опустився на прозорі зорі. Вечір в хату, до кімнати і в усі покої. Щоб до річки в тихе місце, до морів прибоїв, Долітало щоб і в хату світло тихих зорей. Щоб і сонце не вставало, дітей не будило, Хмари сірі і понурі небо затулили. Щоб і сни злії не снились, не будили муки, Вітер тихо заспіває пісню нерозлуки. Щоби волю не втрачати, силу, віру, духу, Серед поля підійме хтось маків цілу купу. Щоб думки всі не старіли та збувались мрії, Тихий шепіт океану від злого закриє. Щоби думи в нас блищали, очі повні волі, Принесе нам той же вітер краплину свободи. Щоб душа і не тужила, і без краплі муки, Заспіває на ніч вітер пісню нерозлуки.
2022-10-04 10:42:51
5
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2177
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12399