Вірш 2. Мила Країно, як серденько б'єшся
Мила Країно, як серденько б'єшся, Дніпрова хвиля співає пісні. Твій дух не зламати, ніщо не здається. Тобі не скоритися в темній війні. Хоч рани глибокі лишились від бою, та сонце зійде на Твоїй стороні. Війні дев'ять років, та це не на вік, Ти розцвітеш у своїй лиш природі. Заквітне земля на весняному полі, діти заграють надворі малі. Ти сильна, Країно, у правді і волі, свої захищати будуть завжди. Ти вільна, як вітер і горда, й жива, Твоя сила у серці, в надії. Повір, я б за Тебе душу віддав, як зробить Твоя же дитина.
2025-03-05 09:47:38
1
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2800
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5303