Господи за що Ти так зі мною
(18+)
Господи за що Ти так зі мною, Навіщо, за які провини, Ти дав мені такую доленьку гіркую. За те що прокляла, Я друга й ворога свого. Якого достеменно я й не знала, Й не відала я геть нічого. Тоді хай буде так за волею твоєю, Я знаю я це заслужила Та я одного лиш не знаю, Чи є ще щось чого не знаю, То покажи мені за що, Хіба не бачиш як я тут страждаю. Господи прости мені за все, За всі мої провини і гріхи, Що їх я наробила і нароблю ще. Я ж не можу інакше так жить, Як бажаєш ти людям усім на планеті. Я боюся суспільства цього, Бо воно мене ранить й вбиває Я противлюсь йому й злюся на нього. Виливаю всю злобу і лють, Я на тих хто ні в чому не винний. І хоч я розумію, що це не правильно усе, Та я нічого з цим не вдію. І як би не старалась, Щось змінити у собі, Своєї злої сутності, Я вже ніколи не зміню. Навіки вкарбувалася вона в мені, Її не вирвати із мене, Хіба що із душею витягнути можна. Та я тоді помру, я зникну, Хоч це можливо і на краще буде, Для усіх хто є близьким мені. Не буде вже того зла мого, А буде лиш добро на білім світі.
2021-03-13 17:28:17
2
0
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4776
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2367