Без меж

Лео Лея

Емоції рядками лягають на папір, Випалюючи букви, тавруючись в слова. Дивуюся щоднини: "Живу ще до сих пір? Як від такого тиску на місці голова?" А хвилі емпатичні вирують-стугонять, Думки, немов скажені - алюром та галопом. Свобода і безмежність їх так щодня п'янять, Що вчуся знов ходити повільно - крок за кроком. Що? Мислити тверезо? Це хто таке сказав? Давно межу пройшла вже, за нею - лиш провалля Шалених дій та вчинків, що так, задля забав Творилися нестримно без смутку і безжалля. Емоції для когось - це спокій, радість, мир. Для мене - світ відкритий без меж і без кордонів, Гарячий і яскравий, різкий безстрашний вир, Що містить в собі все: від крапок до мільйонів...

2021-09-13 01:26:44

Інші вірші поета

Я хочу... Дурман Недоречно Стазис

Інші поети

사구 호랑이

@dinka_didi

Аліса Боняр

@Alice_Boniar

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

104

12180

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11208