Особлива

Лео Лея

Не терпиш вогні софітів, марнотності уникаєш, Найкращі букети квітів пучком бур'яну вважаєш, Досягнення цього світу для тебе лиш трата часу, Сумління - життєвий вчитель, націлений на сучасність. Стосунки сприймаєш справжні, без фальші та блюдолизства, В щоденні не лізеш фарси, скидаєш зі слів намиста. Тобою щодня пишаюсь, такою, як є, із гострим Відточеним кредо-лезом, маркованим знаком "Осінь". Ти зовні в броню зодіта, де панцир - з титану й сталі, Морозом-вогнем укрита, тримаючи всіх подалі. Це - зовнішність. А насправді, під тим усим серце б'ється Тремтливе і ніжне: в барвах життєвих і плаче, й сміється... Ти твориш вірші і прозу, малюєш, пісні співаєш, Десь у полинових лозах мрійливо щодня літаєш, Загадуєш про ворону, що чорним крилом правує, Пером своїм на долоні узори тобі дарує. Про вовка думками мариш, що світить вночі очима І стане в степу товариш, а в лісі - ще й побратимом. І до повноти комплекту добавиш собі вороного Коня, що стрімкий, мов вітер, і всюди знайде дорогу. Та є одна таємниця, про неї не кожен знає: На крилах із рим і криці твій Муз в небесах літає. Коли в бойовому строї виходиш із ним у парі, То ще не знайшовся воїн, що витримав при ударі Вогнем (він належить Музу) й мечем (то твоїх рук діло); А той, хто живим лишився, вважає, що пощастило. Умієш всього багато, з Драконом (що Муз) у парі Творіння вдаються завжди проникливі та яскраві: Вони западають в душу, з думками аркан танцюють, Сумління трясуть, мов грушу, піснями без слів гарцюють... Не терпиш людської слави і від похвали тікаєш, Марнотності слів лукавих щодня вміло уникаєш. Ти знаєш, чого вартуєш, і цінності зберігаєш, Світами в думках мандруєш і жити не забуваєш. (присвячено тій, хто привів мене на СБ)

2021-11-21 23:18:11

12

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Лео Лея

@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК В дитинстві багато читала, у творах подобались сильні жінки, сильні не так фізично (хоча і це теж), а морально, так би мовити, сильні духом. А потім захопилася фільмом "Ксена", де головна героїня була жінкою-воїном. А цей вірш присвячений одній із моїх улюблених поетес (завдяки якій я тут опинилася), він відображає те, що я ціную в її особистості. Звісно, особистість цієї людини є більш глибока і багатогранна, і передати все одним віршем дуже важко (буде доволі великий вірш). Дякую за твій відгук) твої враження для мене дуже цінні💖

Відповісти

2021-11-24 14:21:12

1

просто веселка

Прекрасний вірш 🌟🌟🌟

Відповісти

2021-11-27 15:16:45

1

Лео Лея

@просто веселка Дякую дуже🤗

Відповісти

2021-11-27 15:42:04

1

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1502

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1877