Іще жива...
Лео Лея
Перегортаю знову день, як жовтий лист, Що пересох і вітерцем тріпоче тихо. Все це було, а, може, буде ще колись, Та відійде у вічність вичавленим жмихом. Пусті слова без змісту звуками гудуть. Вони втрачають щосекундно амплітуду. Я там жива. Я ще жива. Але не тут. Тут поступово помирати віршем буду. Коли на розум одягає Мить капкан, Тобою ж викутий, для власної безпеки, Думки ведуть на полонині Слів аркан, Приносять серце ніжно в жертву, як ацтеки. Беру тремтячими руками жовтий лист, Щоб повернути все назад. Але намарно. Ти не сумуй - це все було уже колись. Душа відсвічує й згорає фрагментарно.
2021-04-15 12:40:18
22
17
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (17)
Юлія Богута
@Лео Лея будь ласка)
Відповісти
2022-11-03 18:25:27
1
Nadine Tikhonovitch
Гіркий присмак déjà vu нахабно переслідує мене усюди. Все справді вже колись було, все повторюєтться, пекельне коло замикається. Вірш гарно написан — насолода для очей. Дякую! #чв
Відповісти
2022-11-04 08:33:08
1
Лео Лея
@Nadine Tikhonovitch Дякую за відгук💖
Відповісти
2022-11-04 09:23:56
Подобається
Інші вірші поета
Вже давно... Клан Книгожерів :) Я хочу... Нічне безглуздя
Інші поети
_Sveta_Sveta_
@_Sveta_Sveta_
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10484
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4972