Іще жива...
Перегортаю знову день, як жовтий лист, Що пересох і вітерцем тріпоче тихо. Все це було, а, може, буде ще колись, Та відійде у вічність вичавленим жмихом. Пусті слова без змісту звуками гудуть. Вони втрачають щосекундно амплітуду. Я там жива. Я ще жива. Але не тут. Тут поступово помирати віршем буду. Коли на розум одягає Мить капкан, Тобою ж викутий, для власної безпеки, Думки ведуть на полонині Слів аркан, Приносять серце ніжно в жертву, як ацтеки. Беру тремтячими руками жовтий лист, Щоб повернути все назад. Але намарно. Ти не сумуй - це все було уже колись. Душа відсвічує й згорає фрагментарно.
2021-04-15 12:40:18
22
20
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (20)
Юлія Богута
@Лео Лея будь ласка)
Відповісти
2022-11-03 18:25:27
1
Nadine Tikhonovitch
Гіркий присмак déjà vu нахабно переслідує мене усюди. Все справді вже колись було, все повторюєтться, пекельне коло замикається. Вірш гарно написан — насолода для очей. Дякую! #чв
Відповісти
2022-11-04 08:33:08
1
Лео Лея
@Nadine Tikhonovitch Дякую за відгук💖
Відповісти
2022-11-04 09:23:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1410
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12396