Іще жива...

Лео Лея

Перегортаю знову день, як жовтий лист, Що пересох і вітерцем тріпоче тихо. Все це було, а, може, буде ще колись, Та відійде у вічність вичавленим жмихом. Пусті слова без змісту звуками гудуть. Вони втрачають щосекундно амплітуду. Я там жива. Я ще жива. Але не тут. Тут поступово помирати віршем буду. Коли на розум одягає Мить капкан, Тобою ж викутий, для власної безпеки, Думки ведуть на полонині Слів аркан, Приносять серце ніжно в жертву, як ацтеки. Беру тремтячими руками жовтий лист, Щоб повернути все назад. Але намарно. Ти не сумуй - це все було уже колись. Душа відсвічує й згорає фрагментарно.

2021-04-15 12:40:18

22

17

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (17)

Юлія Богута

@Лео Лея будь ласка)

Відповісти

2022-11-03 18:25:27

1

Nadine Tikhonovitch

Гіркий присмак déjà vu нахабно переслідує мене усюди. Все справді вже колись було, все повторюєтться, пекельне коло замикається. Вірш гарно написан — насолода для очей. Дякую! #чв

Відповісти

2022-11-04 08:33:08

1

Лео Лея

@Nadine Tikhonovitch Дякую за відгук💖

Відповісти

2022-11-04 09:23:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2794

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1502