Іще жива...
Лео Лея
Перегортаю знову день, як жовтий лист, Що пересох і вітерцем тріпоче тихо. Все це було, а, може, буде ще колись, Та відійде у вічність вичавленим жмихом. Пусті слова без змісту звуками гудуть. Вони втрачають щосекундно амплітуду. Я там жива. Я ще жива. Але не тут. Тут поступово помирати віршем буду. Коли на розум одягає Мить капкан, Тобою ж викутий, для власної безпеки, Думки ведуть на полонині Слів аркан, Приносять серце ніжно в жертву, як ацтеки. Беру тремтячими руками жовтий лист, Щоб повернути все назад. Але намарно. Ти не сумуй - це все було уже колись. Душа відсвічує й згорає фрагментарно.
2021-04-15 12:40:18
22
17
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (17)
Юлія Богута
@Лео Лея будь ласка)
Відповісти
2022-11-03 18:25:27
1
Nadine Tikhonovitch
Гіркий присмак déjà vu нахабно переслідує мене усюди. Все справді вже колись було, все повторюєтться, пекельне коло замикається. Вірш гарно написан — насолода для очей. Дякую! #чв
Відповісти
2022-11-04 08:33:08
1
Лео Лея
@Nadine Tikhonovitch Дякую за відгук💖
Відповісти
2022-11-04 09:23:56
Подобається
Інші вірші поета
Моє серце - то океан Алегоричний Беззмістовний Осінній подих
Інші поети
JustYou0921
@JustYou0921
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2871
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1307