Кривавий бал

Лео Лея

Вогонь і попіл. Полум'яний схід. Застигло все. Плює геєна іскри. Десь зникла совість, не лишивши слід, З людей раптово стали василіски. Любов і правда, підлість, зло, брехня - Усе змішалось. Так, прийшла розплата. Каліцтво, смерть, грабіж та захлання' Цим світом правлять. Розум - геть із хати! Щити в руках. На жалість - просто смерть! Мечі дзумлять. Списи мигтять з завзяттям. Опущені забрала. Круговерть Клинків, ланців. Посічено все в шмаття.. Кривавий бал, де сенс життя - ніщо, Людина не вартіша за скотину. Замість води - багряний плин річок, Затягуючи мстою всю долину...

2022-10-25 17:35:24

15

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Самоскид!

обкладинка максимально пасує віршу

Відповісти

2022-10-26 07:49:34

1

Лео Лея

@"Поэтическая эльфийка" - WtS 🥰

Відповісти

2022-10-26 08:48:33

1

Лео Лея

@Самоскид! Дякую💖 це все одно не зовсім те зображення, але з усіх, що знайшла, це виявилося найбільш схожим до того, що малювала моя уява

Відповісти

2022-10-26 08:49:35

1

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

6165

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12835