Моє серце - то океан
(враження від першої частини книги "Закохана" https://www.surgebook.com/chornylna/book/zakohana) Почуття мої, мовби буря, крізь простір летять назовні, Все зносячи і ламаючи на довгім своїм шляху, Не дивися на моє тіло - там не видно картину повну: У душі вже ятряться сили й страх не стримати цю жагу. Океаном змиваючи рани та випалюючи те сіллю, Що проклюнулося на денці у душі, що ледь ожила, Убиваючи все навколо, а найперше тих, хто сипле біллю, Очищаючи серце в грудях гнівним полум'ям джерела. Відпускаючи урагани та цунамі, що зовсім шалені, Від свободи такої млосно, навіть паморока в голові. Та немає вже поряд того, хто вогонь мій тримав у жмені, І від дійсності, що болюча, знову штормом іду по землі.
2022-10-16 03:30:22
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Дякую💖
Відповісти
2022-10-16 07:25:59
Подобається
Юлія Богута
Дякую за такий подарунок книзі)
Відповісти
2022-10-16 14:50:11
1
Лео Лея
@Юлія Богута Це найменше, що я можу зробити за те задоволення, яке я отримую, як читач), тобто поділитися враженнями від прочитаного саме в такій формі🙂
Відповісти
2022-10-16 14:51:36
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1387
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1332