Моє серце - то океан
(враження від першої частини книги "Закохана" https://www.surgebook.com/chornylna/book/zakohana) Почуття мої, мовби буря, крізь простір летять назовні, Все зносячи і ламаючи на довгім своїм шляху, Не дивися на моє тіло - там не видно картину повну: У душі вже ятряться сили й страх не стримати цю жагу. Океаном змиваючи рани та випалюючи те сіллю, Що проклюнулося на денці у душі, що ледь ожила, Убиваючи все навколо, а найперше тих, хто сипле біллю, Очищаючи серце в грудях гнівним полум'ям джерела. Відпускаючи урагани та цунамі, що зовсім шалені, Від свободи такої млосно, навіть паморока в голові. Та немає вже поряд того, хто вогонь мій тримав у жмені, І від дійсності, що болюча, знову штормом іду по землі.
2022-10-16 03:30:22
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Юлія Богута
Дякую за такий подарунок книзі)
Відповісти
2022-10-16 14:50:11
1
Лео Лея
@Юлія Богута Це найменше, що я можу зробити за те задоволення, яке я отримую, як читач), тобто поділитися враженнями від прочитаного саме в такій формі🙂
Відповісти
2022-10-16 14:51:36
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5030
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3841