Осінь

Лео Лея

Осінній лист тріпочеться на вітрі. Ледь-ледь тримається, а впасти страшно. Земні обійми надто вже привітні. Та опинитись там не хочеться дочасно. Дощі полощуть його жовті скроні, Збігаючи краплинами по тілу. Залишився один. Думки всі сонні. Де решта? В невідомість полетіли. Птахи малюють в небесах картини, Співаючи теплу' останню пісню. Вже ночі довші, втявши днів шматини, І зорі в небі сяють яскравіше. Поля сухими травами голосять. Річки, ставки шепочуть: "Тихше... Тихше..." Все засинає. Править балом Осінь, Навколо світ розписує щедріше. *** Я, як останній лист, землі бажаю. Влягтися там, на все закривши очі. Та Той, Хто нас створив, так не вважає, І вітерцем колише серед ночі.

2021-04-23 17:39:14

11

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Сандра Мей

https://www.surgebook.com/one_life_/book/ukrayinomovniy-konkurs-ntvoyi-slova-tvoyi-dumki-tvoyi-virshi Посилання на український конкурс. Умови прості вам задають тему,а ви пишете вірш. Проект не мій. Якщо хочете взяти участь пишіть в коментарях чи автору в лічку

Відповісти

2021-04-28 11:00:33

1

Лео Лея

@Сандра Мей Дякую за інформацію 😊 Обов'язково гляну.

Відповісти

2021-04-28 15:30:18

1

Лео Лея

Дякую ☺️, приємно, що і Ви це відчули🤗

Відповісти

2021-05-12 12:39:32

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11208

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

84

0

3897