Осінь
Осінній лист тріпочеться на вітрі. Ледь-ледь тримається, а впасти страшно. Земні обійми надто вже привітні. Та опинитись там не хочеться дочасно. Дощі полощуть його жовті скроні, Збігаючи краплинами по тілу. Залишився один. Думки всі сонні. Де решта? В невідомість полетіли. Птахи малюють в небесах картини, Співаючи теплу' останню пісню. Вже ночі довші, втявши днів шматини, І зорі в небі сяють яскравіше. Поля сухими травами голосять. Річки, ставки шепочуть: "Тихше... Тихше..." Все засинає. Править балом Осінь, Навколо світ розписує щедріше. *** Я, як останній лист, землі бажаю. Влягтися там, на все закривши очі. Та Той, Хто нас створив, так не вважає, І вітерцем колише серед ночі.
2021-04-23 17:39:14
11
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Лео Лея
Відповісти
2021-04-24 05:37:43
Подобається
Сандра Мей
https://www.surgebook.com/one_life_/book/ukrayinomovniy-konkurs-ntvoyi-slova-tvoyi-dumki-tvoyi-virshi Посилання на український конкурс. Умови прості вам задають тему,а ви пишете вірш. Проект не мій. Якщо хочете взяти участь пишіть в коментарях чи автору в лічку
Відповісти
2021-04-28 11:00:33
1
Лео Лея
@Сандра Мей Дякую за інформацію 😊 Обов'язково гляну.
Відповісти
2021-04-28 15:30:18
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1805
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1835