Осінь
Лео Лея
Осінній лист тріпочеться на вітрі. Ледь-ледь тримається, а впасти страшно. Земні обійми надто вже привітні. Та опинитись там не хочеться дочасно. Дощі полощуть його жовті скроні, Збігаючи краплинами по тілу. Залишився один. Думки всі сонні. Де решта? В невідомість полетіли. Птахи малюють в небесах картини, Співаючи теплу' останню пісню. Вже ночі довші, втявши днів шматини, І зорі в небі сяють яскравіше. Поля сухими травами голосять. Річки, ставки шепочуть: "Тихше... Тихше..." Все засинає. Править балом Осінь, Навколо світ розписує щедріше. *** Я, як останній лист, землі бажаю. Влягтися там, на все закривши очі. Та Той, Хто нас створив, так не вважає, І вітерцем колише серед ночі.
2021-04-23 17:39:14
11
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Лео Лея
@Джон Сміт Дякую))
Відповісти
2021-04-24 05:37:43
Подобається
Сандра Мей
https://www.surgebook.com/one_life_/book/ukrayinomovniy-konkurs-ntvoyi-slova-tvoyi-dumki-tvoyi-virshi Посилання на український конкурс. Умови прості вам задають тему,а ви пишете вірш. Проект не мій. Якщо хочете взяти участь пишіть в коментарях чи автору в лічку
Відповісти
2021-04-28 11:00:33
1
Лео Лея
@Сандра Мей Дякую за інформацію 😊 Обов'язково гляну.
Відповісти
2021-04-28 15:30:18
1
Інші вірші поета
Алегоричний Це не вірш, а просто... щось)) Щаслива тепер Душа болить...
Інші поети
Rose P. Silver
@dragonandfish
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2394
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12267