Я хочу...
(18+)
Коли відійду у вічність - Не плачте за мною, друзі, І не схиляйте обличчя В сумній невимовній тузі. Сльози за мною не лийте, Я до Отця піднімуся. Бо, як для цього час прийде, Знов, але з Ним, повернуся. Я хочу, щоб ви сміялись І просто життю раділи. Не мучились, не страждали, А з радістю йшли щосили. Я так хочу вас зустріти З Ісусом на Небесах, Де завжди яскраві квіти, І де пропадає страх. Там ангели будуть співати, І я разом з ними в хорі. Щодня буду вас виглядати В сліпучо - білім кольОрі. Я вам не бажаю смерті, Лиш вічного з Богом життя. Прошу, пошкодуйте нерви, І з вірою йдіть в майбуття. (вірш написаний в пам'ять про дорогу мені людину в той же день, коли вона вирушила Додому, але сміливості виставити його тут у мене вистачило тільки через півроку)
2021-09-12 08:33:49
12
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11527
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1782